Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
УДК 636.7:619:616.995.132
Деякі лабораторні показники крові у собак при інвазії D.Repens

   Вперше проаналізовано гематологічні та біохімічні показники крові у тварин з встановленою інвазією D.repens. Ранніми проявами інвазії є еозинофіля, активація моноцитів та лімфоцитів периферичної крові. Кількість еозинофілів в периферичній крові може слугувати прогностичною ознакою перебігу захворювання. У частини тварин, виявлено порушення функціональної активності нирок та печінки.
   Значне збільшення випадків дирофіляріозу серед собак м. Києва та прилеглих областей (Київської, Чернігівської, Сумської) ветеринарна служба почали реєструвати з 1998 р. [І]. Тоді ж, на базі клініки ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва вперше була виявлена хвора на дирофіляріоз собака. На протязі 1998-2000 р. там же діагностовано 19 випадків дирофіляріозу. Охарактеризовано його клінічні ознаки, які можна згрупувати в три окремих синдроми: неспецифічної інтоксикації; ураження шкіри у вигляді ерозій, екземи, дерматиту, псевдо пухлинних утворень; правошлункової серцево-судинної недостатності з розвитком асциту. При дирофіляріозі, який протікає з симптомами інтоксикації та ураженням шкіри (13 собак) у 9 випадках проведено визначення видової належності гельмінту за допомогою цитохімічного забарвлення на кислу фосфатазу. В усіх досліджених випадках він належав до Dirofilaria repens. Цей гельмінт, на відміну від більш патогенного виду D. immitis, паразитує в підшкірній клітковині ураженої тварини, продукує через 190-200 днів після зараження мікрофілярії, які циркулюють в судинному руслі і можуть осідати в окремих органах і тканинах та розвиватись там, викликаючи порушення їх функції. В даній роботі вперше представлено детальний аналіз лабораторних показників крові за інвазії D.repens у собак Київського регіону, охарактеризовано функціональний стан окремих органів та систем організму уражених тварин. Слід зазначити, що в доступній літератури ми не знайшли опису змін показників периферичної крові при інвазії D. repens.

Матеріали та методи дослідження
   Досліджено 13 собак з діагнозом дирофіляріозу, які знаходились на лікуванні в клініці ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва. У 5 собак захворювання протікало з переважанням загальних симптомів (утомлюваність, слабкість, апатія, схуднення), у 8 основними симптомами були ураження шкіри. Діагноз встановлено за виявленням мікрофілярій в товстій краплі або в мазках крові, а також в пунктатах з уражень шкіри. У 9 тварин визначено вид гельмінту - D. repens при досліджені активності кислої фосфатази. Досліджувались зразки гепаринізованої крові (визначення загальної кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, складу лейкоцитарної формули при забарвленні мазків за Папенгеймом) та сироватки крові (вміст білірубіну, сечовини, азоту сечовини, креатинину, лужної фосфатази, аланін- та аспартатамінотрансферази, глюкози, амілази, загального білка, концентрації електролітів калію та натрію, тимолова проба) [8].

Результати досліджень
   Гематологічні параметри обстежених тварин наведено в таблиці 1. Хоча за середніми значеннями дані наближаються до нормальних показників, проте у 7 (53,8%) собак виявлена гіпохромна анемія (середня кількість еритроцитів 4,47±0,77*10^12/л, гемоглобіну - 104,28 ± 16,06 г/л), яка у однієї тварини була досить виражена (еритроцити 2,39*10^12/л, гемоглобін 70 г/л) і супроводжувалась появою в периферичній крові ядромістких еритроїдних клітин (оксифільних та поліхроматофільних еритробластів). В групі тварин з анемією була нижча відносна кількість еозинофілів в лейкоцитарній формулі (2,42±1,89% проти 10,0±4,25% у тварин без анемії, р<0,05) та вище загальний показник активності запального процесу - тимолова проба (1,7±0,73 проти 0,75±0,18, р<0,05). Інші гематологічні та біохімічні показники суттєво не відрізнялись.

Таблиця 1

Гематологічні показники крові у собак з інвазією D. repens

Показник
Уражені тварини
Норма
Еритроцити, * 10 ^12/л
5,56±0,83
5,5-7,5
Гемоглобін, г/л
111,54±10,13
120-140
Лейкоцити, * 10^9 /л
14,78+3,17
8,5-10,5
Лейкоцитарна формула, %:
   
паличкоядерні нейтрофіли
7,23+3,89
1-6
сегментоядерні нейтрофіли
60,31+9,68
63-69
еозинофіли
5,92+4,30
0-3
лімфоцити
17,31+6,84
15-25
моноцити
7,15+2,09
5-10

   У 7 тварин (53,8%) мав місце нейтрофільний лейкоцитоз. Він не обов'язково супроводжувався анемією, зсувом лейкоцитарної формули вліво, але тварини з лейкоцитозом мали тенденцію до зменшення кількості еозинофілів в периферичній крові (2,83±3,35% проти 9,66±3,96% у тварин з лейкоцитозом нижче 12,5 * 10^9 л, р=0,15).
   У 6 тварин виявлено 5-27% еозинофілів в периферичній крові. Базофілів, на відміну від інших авторів [9], ми не спостерігали. Як вже відмічалось, у тварин з еозинофілією була вища кількість еритроцитів, менший лейкоцитоз, а також кращі показники функціонального стану нирок. Так, середні значення концентрації сечовини в сироватці крові при еозинофілії становили 5,73±1,78 проти 8,44±1,84 ммоль/л у тварин з 0-3% еозинофілів в формулі крові, р=0,07; азоту сечовини - 2,67±0,83 против 3,88±0,9 ммоль/л відповідно, р=0,08; креатинину - 0,08±0,02 проти 0,145±0,05 ммоль/л, р=0,09. У 3 тварин дослідження були проведені в динаміці процесу: при зменшенні запальних явищ у них зменшувався лейкоцитоз, а в формулі крові збільшувалась кількість еозинофілів до 7, 11 і 20%. Тому ми вважаємо, що еозинофілія є ранньою ознакою інвазії D. repens (як і інших гельмінтозів), яка при подальшому ускладненні захворювання маскується запальним процесом. Можливо, що еозинофілія при первинному дослідженні тварини є прогностичне сприятливою ознакою, оскільки супроводжується кращими гематологічними та біохімічними показниками стану тварини. Про це свідчать і статистичне вірогідні негативні кореляційні співвідношення між відносною кількістю еозинофілів в лейкоцитарній формулі та концентрацією сечовини (r=-0,564) та азота сечовини (r=-0,543) при граничному значенні r=0,514.
   Крім еозинофілії, при морфологічному дослідженні мазків периферичної крові ми відмічали ознаки активації моноцитів та тромбоцитів у вигляді гігантських тромбоцитів, які утворювали великі скупчення та розеткоподібні структури з моноцитами і лімфоцитами. Край цитоплазми моноцитів часто був нерівним, ядра збільшені, потовщені. Відомо, що мікрофілярії здатні руйнувати інтиму судин, при цьому ендотеліальні клітини продукують фактор росту тромбоцитів [4]. Можливо, це пояснює спостережувані зміни морфології клітин. При відносно невеликому лімфоцитозі в усіх тварин знайдені імунобласти та мононуклеари, а також лімфоцити з ознаками плазматизації. Це свідчить про активний перебіг імунологічної реакції на дирофілярії за клітинним типом.
   Біохімічні показники сироватки крові наведено в таблиці 2. При дослідженні клінічних ознак захворюваності на дирофіляріоз, що викликаний D. immitis, більшість дослідників не відмічали порушень з боку нирок [2, 3, 7]. За інвазованості D. repens ми, навпаки, виявили у 5 тварин ознаки функціональної недостатності нирок (підвищення вмісту сечовини, азоту сечовини, креатиніну). Це не супроводжувалось клінічними проявами та порушеннями діурезу. В цій групі тварин лейкоцитарна формула характеризувалась частіше паличкоядерним зсувом (кількість паличкоядерних нейтрофілів 12,0±2,13% і 4,25±1,53% у тварин з нормальними показниками функції нирок, р<0,05), реєструвалась незначна кількість еозинофілів (р<0,10). В патогенезі ураження нирок може відігравати роль травмування клубочків мікрофіляріями з наступним відкладенням циркулюючих імунних комплексів. Ознак амілоїдозу, на який як можливу причину порушення нирок вказували окремі дослідники дирофіляріозу D. immitis [5, б], за інвазованості D. repens, ми не спостерігали.

Таблиця 2

Біохімічні показники у собак з інвазією D. repens

Показник
Уражені тварини
Норма
Білірубін, ммоль/л
2,47±1,00
0,0-1,0
Сечовина, ммоль/л
7,19±1,49
3,0-8,3
Азот сечовини, ммоль/л
3,33±0,70
2,5-3,3
Креатинін, ммоль/л
0,11±0,03
0,044-0,106
Лужна фосфатаза, од
1075,84±212,56
250-2100
АЛТ, мкм
0,33±0,11
0,1-0,45
АСТ, мкм
0,48±0,11
0,1=0,45
Тимолова проба, од
1,26±0,45
1-2
Калій, ммоль/л
4,65±0,37
3,5-5
Натрій, ммоль/л
139,5±5,37
136-145
Глюкоза, ммоль/л
4,07±0,51
4,5-5,5
Амілаза, од.крохмалю
169,77±33,28
150-200
Загальний білок, г/л
б1,79±7,45
63-81
B-ліпопротеїди, од.
13,27±3,23
5-9

   Субклінічне ураження печінки було виявлено у 5 тварин (38,5%). В жодної з них не було збільшення печінки, болючості в правому підгрудді, жовтушності слизових оболонок. У 3 тварин ми знайшли збільшення концентрації АЛТ та АСТ до 0,.5-0,85 мкм, причому у всіх них спостерігався лейкоцитоз вище за 12,5 * 10^9/л та підвищений вміст сечовини. У 2 собак була збільшена концентрація білірубіну до 4,0 і 6,6 ммоль/л при порушенні білковосинтезуючої функції - концентрація білка в сироватці крові у них становила 54 та 56 г/л. Ознак виснаження у цих собак не відмічали. Можливо також, що інвазія D. repens супроводжується порушеннями ліпідного обміну, оскільки у 4 тварин ми виявили підвищення вмісту ліпопротеїдів до 23-40 од.
   Концентрація лужної фосфатази у всіх 13 обстежених тварин була в межах норми.
   Про функціональну діяльність підшлункової залози ми судили за показниками рівня глюкози та амілази в сироватці крові. В усіх досліджених тварин вони знаходились в межах норми. Порушень в електролітному обміні (сироваткова концентрація калію і натрію) не виявлено.
   Таким чином, ми виявили окремі характерні ознаки з боку лабораторних показників крові при інвазії D. repens. Однак вони не є специфічними і тому не можуть розглядатися як діагностичне достовірними. В усіх випадках необхідне виявлення мікрофілярій при дослідженні периферичної крові або в пунктатах з уражень м'яких тканин та встановлення їх видової належності при забарвленні на кислу фосфатазу.

Висновки
1. Ранніми гематологічними проявами інвазії D. repens ми вважаємо еозинофілію в комплексі з активацією лімфоцитів, моноцитів та тромбоцитів в периферичній крові з подальшим розвитком анемії та лейкоцитозу.
2. Динаміка кількості еозинофілів в периферичній крові впродовж хвороби може бути однією з прогностичних ознак перебігу інвазії. Це потребує подальшого дослідження.
3. На відміну від інвазії D. immitis, при інвазії D. repens часто спостерігались функціональні порушення нирок. Вони можуть бути наслідком імунної реакції організму та травмування епітелію клубочків мікрофіляріями.
4. У частини тварин виявлені ознаки гепатиту (підвищення рівня трансаміназ, білірубіну, порушення білковосинтезуючої функції печінки, ліпідного обміну).
5. Порушення функціонального стану підшлункової залози та електролітного обміну у досліджуваних нами тварин не було виявлено.

Литература
1. Поживiл A. I., Мiщишин В. Г., Галат В. Ф. Випадки захворювання собак на дирофiлярiоз в України // Зв. Матер. III Міжн. наук.-практ. конф. 8-9 жовтня 1998 р., м. Київ / Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин. - К., 1998. - С. 114-116
2. Bergner Т., Loscher Т., Barutzki D., Przybilla В. Subcutaneous dirofilariasis: infection with Dirofilaria repens // Hautarzt. - 1990. - v.41, N.5. - P. 265 - 269.
3. Chauve C.M. Importance in France of the infestation by Dirofilaria (Nochtiella) repens in dogs // Parassitologia. - 1997. - v.39, N.4. - P. 393 - 395.
4. Harms S. Dirofilaria repens infection in a dog in Israel // Am. J. Trop. Mod. Hyg. - 1999. - v.61, N.4. - P. 639 - 641.
5. Kamalu В.Р. Canine filariasis caused by Dirofilaria repens in southeastern Nigeria // Vet. Parasitol. - 1991. - v.40, N. 3-4. - P. 335 - 338.
6. Li Z. X., Yu L. R. Morphological studies on the larval stages of three species of Setaria and Dirofilaria repens // Southeast Asian J. Trop. Med. Public Health -1990.-v.21, N.I.-P. 95- 102.
7. Martini M., Poglayen G., Capelli G.., Roda R. Diagnosis of canine filariosis:
relative sensitivity and specificity of some haematological techniques // Parasitol. -199L-v.32,N.3.-P. 133-136.
8. Ortega-Mora L., Gomez-Bautista M., Rojo-Vazquez F. The acid phosphatase activity and morphological characteristics of Dipetalonema dracunculoides (Cobbold, 1870) microfilariae // Vet. Parasitol. - 1989. -v. 33, N.2. - P. 187 - 190.
9. Zahler М. Imported parasites in dogs: Dirofilaria repens and Dipetalonema reconditum // Tierarztl. Prax. - 1997. - v.25, N.4. - P. 388 - 392.

Мазуркевич А.Й., д.в.н., проф.;
Абраменко І.В., д.м.н.;
Величко С.В., к.б.н.;
Поживіл А.І., к.в.н..;
Юревич О.В. лікар ветеринарної медицини,
Н.І. Білоус, к.б.н.,
Василик Н.С., лікар ветеринарної медицини.
Національний аграрний університет, Київ, Україна;
Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології
ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ, Україна



Интересное в сети
http://www.igrovoi-club-vulkan.com/ бесплатная игра в казино вулкан онлайн.
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика