Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
Деякі аспекти патології передмухрової залози у кобелів

   Описано деякі аспекти клінічного обстеження, діагностики та запропоновано нову методику хірургічного лікування патології передміхурової залози у кобелів.
   За даними багатьох дослідників, патологія передміхурової залози здебільшого спостерігається у жеребців, бугаїв, баранів та коболів [2, 3, 6]. Основними патологічними процесами простати у кобелів, за Б. Н. Олівковим є хронічний простатит, аденоматозна гіпертрофія, кістоподібна та кістоподібна злоякісна дегенерація простати, а також carcinoma prostate.
   Злоякісні новоутворення передміхурової залози у собак, за даними Waters DJ. et. al. (1997), складають 0,7-1,3% серед усіх видів злоякісних пухлин і займають десяте місце після раку молочної залози, щитовидної залози, носоглотки, параанальних залоз, підшлункової залози, шкіри, трахеї, прямої кишки, печінки. Рак передміхурової залози займає третє місце серед злоякісних захворювань у чоловіків (Waters DJ. et. al.,1997, Paulus JA et. al., 1997, Chang SC et. al., 1996).
   За статистичними даними, наведеними Б. Н. Олівковим: із 94 некастрованих собак, у яких передміхурову залозу було досліджено гістологічне, тільки у 48 не було виявлено патологічних змін; у 36 собак було встановлено дисгормональну аденоматозну гіпертрофію; у 10 - кістоподібну дегенерацію простати [2].
   Міжнародна гістологічна класифікація пухлин передміхурової залози (Mostofi F. K., 1980) включає такі їх види:
І. Епітеліальні пухлини.
А. Доброякісні.
Б. Злоякісні:
1. Аденокарцинома (карцинома):
а) дрібноацинарна;
б) крупноацинарна;
в) крибриформна;
г) трабекулярна;
й) інші;
2. Перехідноклітинна карцинома.
3. Плоскоклітинна карцинома.
4. Недиференційована карцинома.
II. Неепітеліальні пухлини.
А. Доброякісні.
Б. Злоякісні:
1. рабдоміосаркома;
2. лейоміосаркома;
3. інші;
III. Змішані пухлини.
IV. Вторинні пухлини.
V. Некласифіковані пухлини.
VI. Пухлиноподібні ураження та епітеліальні порушення.
А. Медулярна гіперплазія («аденома»).
Б. Інші гіперплазії:
1. гіперплазія при атрофії;
2. фокальна інтраацинарна гіперплазія (вторинна гіперплазія);
3. базальноклітинна гіперплазія. В. Атрофія.
Г. Плоскоклітинна метаплазія. Д. Запалення:
1. хронічний простатит;
2. гранульоматозний простатит;
3. малакоплакія.
(неепітеліальні пухлини названі та визначені відповідно до класифікації пухлин м'яких тканин ВООЗ)

    За даними Б. Н. Олівкова [2], видалення передміхурової залози показане за аденоматозної гіпертрофії, кістоподібної та кістоподібної злоякісної дегенерації простати, а також carcinoma prostate.
   Але в доступній літературі ми не зустрічали викладу методики оперативного втручання з приводу видалення передміхурової залози, яка б гарантувала високу ефективність оперативного втручання в плані відсутності метастазів, рецидивів та інших ускладнень. Методика операції, описана Н. В. Садовським [З], передбачає не повне видалення залози, а часткове. На відміну від методики, яку використовуємо ми в нашій роботі та рекомендуємо до широкого використання, автор пропонує залишати навкруги уретрального каналу шар паренхіми передміхурової залози завтовшки до 1 см, що вірогідно, збільшує можливість рецидивів та метастазів.
   Серед злоякісних пухлин передміхурової залози переважають епітеліальні. За даними Chang SC et. al. [8], за період 1964 - 1977рр. серед 72 злоякісних пухлин простати 93,1% (67 випадків) мали епітеліальну природу і 6,9% (5 випадків) - орієнтовно сполучнотканинну. Серед епітеліальних частіше зустрічались аденокарциноми (80%) і слизоподібний рак (11%); 4,5% становили перехідноклітинний і 4,5% - плоскоклітинний рак. Ми за час досліджень спостерігали лише два перших різновиди.
   Матеріали і методи досліджень. Дослідження були проведені на кобелях різних порід та віку з клінічною картиною ураження передміхурової залози. Дослідження проведені на базі хірургічного відділення лікарні державної ветеринарної медицини Печорського та Старокиївського районів м. Києва (філія кафедри хвороб дрібних тварин НАУ).

Клінічний випадок
   Згідно з анамнезом, кобель породи доберман у віці 9 місяців був доставлений на консультацію до лікарні ветеринарної медицини з приводу дещо пригніченого загального стану, наявності невеликої кількості крові в перших порціях сечі та підвищеної температури тіла (1-39,3 °С). Після п'ятиденного прийому бісептолу, вікасолу та глюконату кальцію у відповідних дозах відмічено значне покращення загального стану, наведений симптомокомплекс зник.
   У віці 12 місяців, через дві доби після переохолодження тварини, спостерігався той же симптомокомплекс, що зник після семиденного курсу лікування тими ж препаратами.
   Наведена симптоматика повторилася також у віці 1,4 роки. Але до наведених ознак долучилося ще й періодичне, 1 -2 рази на тиждень, коли собака перебувала у лежачому положенні, спостерігали виділення з Уретрального каналу кількох крапель бурої слизоподібноі рідини. Акт дефекації у тварини став дуже болісний і під час нього нижче анального отвору в ділянці промежини проглядалася значна припухлість.
   Клінічне обстеження засвідчило задовільний загальний стан тварини. При ректальному дослідженні передміхурової залози було виявлено значне збільшення обох її часток порівняно із розмірами, характерними для цієї породи у цьому віці. Причому, ліва частка була в З Рази більша за праву, лежала далі і глибше в тазовій порожнині, частково перекривала її собою, що призводило до болісного акту дефекації. При дотику до залози спостерігали флуктуацію лівої частки; за цих умов з уретрального каналу виділялись краплини бурої рідини.

   При діагностиці пухлиноподібних захворювань передміхурової залози проводять детальне цитологічне дослідження секрету простати в осаді сечі, що отриманий шляхом масажу досліджуваного органа. Але найбільш інформативним способом діагностики є пункційма біопсія. За наявності флуктуації у передміхуровій залозі для проведення пункції ми використовуємо спеціальні голки завдовжки 10-15 см. У випадку, коли залоза на дотик напружена і без ознак флуктуації, біопсійний матеріал отримуємо за допомогою спеціального пристрою.
   Як правило, ми користувались методом закритої біопсії. Маніпуляцію проводили за умов премедикації та надійної фіксації тварини. Шкіру проколювали голкою на 5-7 мм нижче вихідника (foramen ani). Під контролем пальця, уведеного в пряму кишку собаки, з обережністю, щоб не пошкодити пряму кишку та уретральний канал, проводили голку до передміхурової залози, проколювали оболонку флуктуюючої порожнини і отримували пунктат. У даному випадку рідина під тиском витікала з канюлі (а іноді потрібно збирати пунктат за допомогою шприца).
   Оскільки основні антигени епітеліальних клітин передміхурової залози людини та собаки (кисла фосфатаза передміхурової залози - РАР, та специфічний антиген передміхурової залози - РЗА) мають спільні етіотопи, орієнтовним тестом на наявність пухлиноподібного процесу може бути визначення в сироватці крові цих антигенів імуноферментним методом за допомогою відповідних моноклональних антитіл [7, 9] За даними цитохімічного дослідження пунктату, в наведеному випадку встановлено слизоподібний рак, що є різновидом низькодиференційованого раку. Субстратними клітинами при цьому є перстнеподібні клітини.
   Зважаючи на те, що основним методом лікування пухлин передміхурової залози є оперативне втручання, яке має високу ефективність за умов відсутності у тварини віддалених метастазів, було прийняте рішення про простатектомію у даної собаки.
Хірургічна анатомія
   Передміхурова залоза, або простата, у собак має жовтуватий колір, достатньо тугу консистенцію та складається із двох довгастих часток, що щільно прилягають одна до одної. Вона розташована на відстані майже одного сантиметра від шийки сечового міхура на лонних кістках і оточує всю початкову частину уретрального каналу. Від передміхурової залози каудальне на уретру продовжуються маленькі залозисті частки - pars disseminata, що мають з основною залозою однакову будову і відкриваються своїми вивідними протоками в уретру. Численні вивідні протоки передміхурової залози відкриваються також в уретральний канал. Розміри простати у коболів дуже різняться залежно від величини, породи та віку собаки. Кулькоподібні та луковичні залози відсутні [1].
Хірургічна терапія
   За основу була взята методика абдомінального доступу простатектомії (Садовський Н.В., 1975) та відкритої біопсії простати (M. Smith, R. Waldrom 1993).
Методика операції
   Тварину фіксували у боковому положенні на столі. Залежно від того, на якому боці зафіксовано тварину, - нижня кінцівка фіксується у витягнутому положенні, а верхня лишається без стабільної фіксації, її тримає асистент. Під час операції кінцівка має бути зігнута в коліні. Операційне поле готували в ділянці паху. Оперативний доступ виконували практично поряд з паховим каналом у напрямку від останнього хребця до тазового зрощення. Величина розрізу шкіри визначається за ситуацією під час операції.
   Після входу в черевну порожнину тупо відтісняємо петлі кишок та сальник, доходимо до сечового міхура і підтягуємо його якомога далі в черевну порожнину, і одночасно тупим способом відділяємо залозу від навколишніх тканин, в основному, це періпростатичний жир. Доступ до передміхурової залози дуже незручний, тому досить багато часу витрачається на виведення простати на «оперативний простір».
   Після виведення простати в розріз до сечового міхура уретральним каналом уводимо катетер, бажано, щоб він за діаметром практично відповідав діаметру уретри.
   У даному випадку цитологічне було діагностовано слизоподібний рак, що на органному рівні (морфологічно) відповідало кістоподібній злоякісній дегенерації простати, за Б. Н. Олівковим, з ураженням обох часток та одним метастатичним вузлом в оточуючій тканині. Тому проводили повне видалення залози та метастатичного вузла.
   Після того, як залоза була відділена від оточуючих тканин, з переднього та заднього боку простати лігатурами за серозну оболонку фіксували уретру, виводили уретральний катетер за межі простати, потім на межі залози з обох боків перерізали її, що дало змогу видалити цілком передміхурову залозу. Після цього повертали катетер у сечовий міхур і двоповерховим швом ушивали уретральний канал кінець у кінець.
   Місце операції промивали розчином антибіотика. Фіксували оточуючі тканини біля шва уретри. Операційну рану закривали пошарове. Катетер лишали в уретральному каналі на сім діб. Шви зі шкіри знімали на 10-й день після операції. Для швидкої регенерації тканин в місці оперативного втручання застосовували інтенсивний курс терапії, що складався з щоденних ін'єкцій простатилену, солкосерилу та фототерапевтичного препарату «РБС-king» у дозах та частоті застосування, які відповідали тяжкості патологічного процесу. Післяопераційний період проходив без ускладнень.
Прогноз
   Протягом двох років після операції тварина під нашим клінічним наглядом, три рази на рік проходить профілактичний курс лікування препаратом «РБС- king». На цей час за наведеною методикою за аналогічних симптомів нами прооперовано сім коболів, з яких п'ять породи доберман віком до двох років, вівчарка віком шість років та дог - на сьомому році життя. За період спостереження ускладнень, що пов'язані з оперативним втручанням на простаті, не виявлено.
Висновок
   Оперативне видалення залози є ефективним лікувальним заходом за кістоподібної та злоякісної кістоподібної дегенерації простати.

Список літератури
1. Климов А. Ф., Акаевский А. И., Анатомия домашних животных. М.-1955
2. Оливков В. Н. Болезни мочеполовых органов самцов сельскохозяйственных животных. 1952.- 232С.
3. Садовський Н. В., В кн. Ветеринарная знциклопедия Т. 5, стр. 169-170, 1975.
4. Самсонов В. А., Опухоли й опухолевидные образования предстательной железы (патологическая анатомия и гистологическая диагностика ). -М. Медицина, 1985, - 224 с., ил.
5. Шакалов К.И., Башкиров Б.А., Поваженко И.Є. Частная ветеринарная
хирургия. 1986. -478с.
6. Чередков В. Н., Никаноров В. А., Захаров В. С. Хирургия и ортопедия. 1935.- 385с.
7. Aumuller G, Vedder H, Enderle-Schmitt U, Steitz J., Cytochemistry and biochemistry of acid phosphatases VII: Immunohistochemistry of canine prostatic acid phosphatate. Prostate 1987; 11 (1): 1 -15
8. Chang SC, Buonacoorsi G, MacRobert A, Bown SG Interstitial and transurethral photodynamic therapy of the canine prostate using meso-tetra-(m-hydroxyphenyl) chlorin. Int J Cancer 1996 Aug 7; 67(4):555- 562
9. McEntee M, Isaacs W, Smith С Adenocarcinoma of the canine prostate: irnmuno-histochemical examination for secretory antigens. Prostate 1987; 11 (2): 163-170
10. Harari J.Smalt Animal Surgery .Baltimore:Williams&Wilkins, 1996. -353
11. Smith M., Waldron Ft., Approaches for General Surgery of the Dog and Cat. Philadelphia: W.B.Sauders CO. 1993.- 398.

   Описаны некоторые аспекты клинического обследования, диагностики и предложена методика хирургического лечения патологии предстательной железы у кобелей.
   The some aspects of clinical inquiry, diagnostics are described, and a new method of surgical operation of pathology prostate gland from dogs is proposed.

С. В. ВЕЛИЧКО, кандидат біологічних наук
А. Й. МАЗУРКЕВИЧ, доктор ветеринарних наук
Національний аграрний університет



Интересное в сети
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика