Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
УДК 619:616.995.132:57.063.7:636.7
Визначення видової належності гельмінту та клініко-патогенетичні особливості
перебігу інвазії D.Repens у собак в північних регіонах України

   Починаючи з 1998 р., проаналізовано 19 випадків дирофіляріозу серед популяції собак північних районів України, де він раніш не реєструвався. За допомогою визначення активності кислої фосфатази вперше встановлено, що захворювання викликано D. repens. За клінічними ознаками захворювання може характеризуватись у вигляді ізольованих окремих синдромів або їх комбінації: інтоксикаційного, ураження шкіри, правошлункової недостатності. На сьогоднішній день основним методом діагностики є виявлення мікрофілярій гельмінту в товстій краплі периферичної крові або в пунктатах з уражень шкіри. Враховуючи високу ймовірність захворювання людини, автори вважають за необхідне впровадження широких заходів профілактики захворювання, розробку нових ефективних імунологічних методів його діагностики та лікування. Епідеміологія захворювання потребує подальшого дослідження.
   Дирофіляріози собак - це група захворювань, які широко розповсюджені в країнах з тропічним і субтропічним кліматом, а також в Африці, Азії, Латинській Америці [6, 7].
   В останні роки випадки захворювання собак на дирофіляріоз стали частішими і почали реєструватись багатьма дослідниками в країнах Європи, які відносяться до регіонів з помірним кліматом (Великобританія, Швеція, Угорщина, Австрія, Німеччина, Росія) [7]. Цьому, в певній мірі, сприяло як глобальне потеплення на Землі, що зумовило більш широку міграцію основних переносників захворювання (комарів видів Anopheles, Culex, Aedes), так і переміщення хворих тварин із одного регіону в інші, внаслідок чого з'явилась ймовірність виникнення нових вогнищ захворювання [10]. До недавнього часу дирофіляріоз собак не зустрічався на території України. Вперше він був діагностований в нашій державі у 1911 р. в Криму, а потім в 1988 В.Т. Міщишиним (дані не опубліковані), однак дотепер не проводилось визначення виду гельмінту. В 1990-х роках відомості про інвазування собак і людей дирофіляріями стали надходити як з країн СНД, так і з різних районів України [1 - 4].
   Відомо, що собаки є дефінітивним господарем декількох представників філярій: D. immitis (паразитує в легеневих артеріях, правому передсерді), D. repens (в підшкірній клітковині), D. drancunculoides (в серозних порожнинах тіла), D. reconditum (в навколонирковій жировій тканині) [5].
   Зараження тварин і людини дирофіляріозом відбувається через проміжних живителів - комарів різних видів (Anopheles, Culex, Aedes). Мікрофілярії D. repens, попавши з кров'ю дефінітивного господаря в кишечник комарів, протягом 1,5 доби мігрують в порожнину тіла комах і досягають мальпігієвих судин, в клітинах стінок яких і відбувається їх подальший розвиток. Личинки L1 вкоротшуються і потовщуються, швидко ростуть, до 6-го дня відбувається їх перша линька. Личинки L2 виходять в просвіт мальпігієвих судин, де на 9-10 день відбувається їх друга линька, і інвазивні личинки L3 мігрують в голову і ротові органи комара. Після укусу дефінітивного господаря комаром інвазійні личинки (довжиною 9,95±0,20 мм і шириною 0,28±0,02 мм) розривають тканини його ротових елементів і проникають в лімфатичні та кровоносні судини тварини. Третя линька (перша в організмі дефінітивного господаря) відбувається на 9-12 день після інвазії. Після неї личинки L4 розвиваються в підшкірній жировій і сполучній тканині, досягають довжини до 18 мм і ширини 0,115 мм. Приблизно через 60-70 діб після інвазії відбувається четверта линька. Личинка L5 відноситься до стадії ювенального гельмінту. В ній закінчується формування статевої системи і приблизно через 120 днів виявляються статевозрілі особі. При одностайній інвазії личинок чоловічої та жіночої статі відбувається їх копуляція, запліднення самок. Дорослі гельмінти D. repens паразитують в підшкірній клітковині. Мікрофілярії в крові собак з'являються через 190-200 діб після інвазії. Одна самка за добу може народжувати до 5000 мікрофілярій, які можуть циркулювати в крові дефінітивного господаря до трьох років. Слід зазначити, що у частини тварин (до 25%) гельмінти не досягають статевої зрілості, і мікрофілярії не утворюються.
   В 1998 р. в клініці ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва вперше була виявлена хвора на дирофіляріоз собака, у якої при дослідженні периферичної крові в мазках при забарвленні за Паппенгеймом були знайдені мікрофілярії (Рис.1). В послідуючі роки випадки захворювання на дирофіляріоз стали реєструватись досить часто. За період 1999 р. на базі тієї ж клініки діагностовано 6 випадків, за перші 6 місяців 2000 р. - 10 випадків захворювання. За даними Українського центру Державного санепідемнагляду різко зросла кількість випадків захворювання на дирофіляріоз і серед населення України.
   Враховуючи небезпечність захворювання як для собак, так і для людей, актуальним на сьогодні є визначення видової належності гельмінту, вивчення особливостей клінічного перебігу інвазії, розроблення ефективних методів діагностики захворювання та заходів боротьби з дирофіляріозом. Це і становило мету нашого дослідження.


Рис.1. Класичний тип мікрофілярій в мазку периферичної крові. Забарвлення за Папенгеймом. х 900

Матеріали та методи дослідження
   Досліджувались собаки різного віку, статі та породи, які мешкали в м. Києві, Київській, Чернігівській та Сумській областях України, господарі яких звернулися за допомогою у клініку ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва. При надходженні на прийом собак оглядали, збирали анамнез захворювання, проводили клінічне обстеження. В перелік лабораторних досліджень входили: загальний аналіз крові, пряма мікроскопія краплі свіжої крові, модифікований метод Кнотта, біохімічні дослідження сироватки крові, у окремих собак - цитологічне дослідження пунктатів, отриманих з псевдопухлинних і виразкових уражень шкіри та м'яких тканин. Кров для дослідження на дирофіляріоз збирали у кількості 3 мл з додаванням антикоагулянтів (гепарин або цитрат натрію) ввечері або вранці, під час найвищої активності мікрофілярій в периферичному судинному руслі. Готували мазки, які забарвлювали за Папенгеймом. У випадку виявлення в периферичній крові мікрофілярій, додатково готували мазки, фіксували на протязі 10 хвилин в парах 10%-ного формаліну, проводили цитохімічне визначення активності кислої фосфатази, кислої фосфатази в присутності інгібітору тартрату натрія, лужної фосфатази [7].

Результати досліджень
   Згідно даним журналу амбулаторного прийому тварин за 1998-2000 рр. у клініку ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва надійшло 19 собак, у яких було встановлено діагноз дирофіляріоз. Вік тварин коливався в широких межах - від 2 до 10 років. Переважали собаки короткошерстих порід: боксер, доберман-пінчер, німецька вівчарка, мастіно-неаполітано, хоча один випадок інвазії зареєстровано і у довгошерстої собаки (нюфаундленд).
   Найчастіше перебіг захворювання мав неспецифічні або стерті клінічні ознаки: швидка втомлюваність, утруднене дихання, загальне виснаження і апатія, кашель, іноді вислуховувались серцеві шуми, спостерігались нервові явища. У 5 собак (26,3%) були виявлені тільки ці симптоми захворювання, які ми означили як інтоксикаційний синдром.
   У 6 собак (31,6%) виявлено ознаки правошлункової серцево-судинної недостатності. У них спостерігався асцит (Рис.2), збільшення печінки, загальна слабкість, задишка, тахікардія, анемічність слизових оболонок. При електрокардіографії виявлені ознаки гіпертрофії правого передсердя та шлуночка. Проведений патологоанатомічний розтин трупів 4 собак цієї групи. Дорослих форм гельмінту не виявлено. Спостерігались значні зміни в серці: дилятація правого передсердя та правого шлуночка, гіпертрофія лівого шлуночка, потовщення атріовентрикулярних та півмісяцевих клапанів.
   Досить часто (8 собак, 42,1%) зустрічались різноманітні ураження шкіри у вигляді дерматитів, екзем, виразок та пухлиноподібних утворень. В більшості випадків вражалась шкіра в ділянці голови і кінцівок (міжфаланговий простір).
   З анамнезу встановлено, що спочатку у тварин з'являлись малопомітні локальні ділянки облисіння, потім - припухання і почервоніння шкіри, болючість при дотику. Виявлені в цих місцях папули були наповнені серозним чи гнійним вмістимим, в якому при цитологічному дослідженні виявлені мікрофілярії. Клітинний вміст пунктатів відрізнявся різноманітністю. Найчастіше зустрічалась реакція з боку моноцитарно-макрофагальної ланки клітинного імунітету: активовані моноцити та макрофаги з залишками фагоцитованої безструктурної субстанції, поверхня яких була вкрита тромбоцитами, багатоядерні клітини типу Пірогова-Лангханса. В одному випадку були знайдені гігантські двохядерні клітини з великими ядерцями, які за цитоморфологічними ознаками нагадували клітини Березовського-Штернберга при лімфогранулематозі людини. Також спостерігалось багато плазматичних клітин, частина з яких була двохядерна. Нерідко виявлялись скупчення плазматичних клітин. В разі знаходження в пунктаті фібробластів в них виявлялись ознаки активації (збільшення ядра, наявність ядерець). Рідше переважали нейтрофільні лейкоцити. Еозинофілія в пунктатах не була характерною. В одному випадку клітинний субстрат пунктату складався практично з одних мастоцитів різного ступеня зрілості.
   Ми проаналізували відносну частоту зустрічаємості дирофіляріозу в популяції собак при наявності схожої клінічної симптоматики. Загалом, за період спостереження 1998-2000 рр., ми виявили 88 тварин з вищезазначеними симптомами захворювання. Серед них у 19 встановлено діагноз дирофіляріозу (21,6%), а саме: у 5 з 27 собак з ізольованим інтоксикаційним синдромом (18,5%), у 8 з 41 (19,5%) - з ураженням шкіри, у 6 з18 (33,3%) з асцитом. Таким чином, хоча описані при дирофіляріозі симптоми не є патогномонічними саме для цього захворювання, при їх присутності у тварини обов'язково треба проводити тести на визначення інвазії гельмінту.
   При цитохімічному дослідженні мікрофілярій, виявлених в мазках периферичної крові та в пунктатах уражень шкіри, виявлено, що вони в усіх випадках (дослідження проведені у 9 собак з інтоксикаційним синдромом та ураженнями шкіри, собаки з асцитом не досліджувались) мають яскраву пляму активності тартрат-резистентної кислої фосфатази в зоні анальної пори.


Рис.2 Цитохімічне визначення активності кислої фосфатази за Goldberg, Barka, 1962, x 900

   Активність лужної фосфатази була відсутня, PAS-позитивні речовини не визначались. Така цитохімічна характеристика є типовою для дирофілярій виду D. repens [11].

Обговорення результатів
   На основі проведених досліджень можна стверджувати, що в північних районах України (Київська, Чернігівська та Сумська області) виявлено захворювання собак на дирофіляріоз, який викликається інвазуванням Dirofilaria repens. Його клінічними проявами є синдром інтоксикації та ураження шкіри. Ми не можемо зробити остаточний висновок щодо дирофіляріозу, який протікає з явищами правошлункової недостатності, оскільки не мали змогу провести цитохімічні дослідження мікрофілярій в цих випадках.
   Зараження тварин і людини дирофіляріозом відбувається через проміжних живителів - комарів різних видів (Anopheles, Culex, Aedes). Мікрофілярії D. repens, попавши з кров'ю дефінітивного господаря в кишечник комарів, протягом 1,5 доби мігрують в порожнину тіла комах і досягають мальпігієвих судин, в клітинах стінок яких і відбувається їх подальший розвиток. Личинки L1 вкоротшуються і потовщуються, швидко ростуть, до 6-го дня відбувається їх перша линька. Личинки L2 виходять в просвіт мальпігієвих судин, де на 9-10 день відбувається їх друга линька, і інвазiйвні личинки L3 мігрують в голову і ротові органи комара. Після укусу дефінітивного господаря комаром інвазійні личинки (довжиною 9,95±0,20 мм і шириною 0,28±0,02 мм) розривають тканини його ротових елементів і проникають в лімфатичні та кровоносні судини тварини. Третя линька (перша в організмі дефінітивного господаря) відбувається на 9-12 день після інвазії. Після неї личинки L4 розвиваються в підшкірній жировій і сполучній тканині, досягають довжини до 18 мм і ширини 0,115 мм. Приблизно через 60-70 діб після інвазії відбувається четверта линька. Личинка L5 відноситься до стадії ювенального гельмінту. В ній закінчується формування статевої системи і приблизно через 120 днів виявляються статевозрілі особі. При одностайній інвазії личинок чоловічої та жіночої статі відбувається їх копуляція, запліднення самок. Дорослі гельмінти D. repens паразитують в підшкірній клітковині. Мікрофілярії в крові собак з'являються через 190-200 діб після інвазії. Одна самка за добу може народжувати до 5000 мікрофілярій, які можуть циркулювати в крові дефінітивного господаря до трьох років. Слід зазначити, що у частини тварин (до 25%) гельмінти не досягають статевої зрілості, і мікрофілярії не утворюються.
   Відносна частота захворюваності собак на дирофіляріоз в Україні досить висока. Темпи зростання кількості випадків інвазії, які зареєстровані нами тільки в одній клініці м. Києва (1998 - 3 випадки; 1999 - 6 випадків і перше півріччя 2000 р. - 10 випадків) вражають. Їх можна порівняти з даними ветеринарної служби штату Юта, США, який відноситься до ендемічних на дирофіляріоз районів світу. На території всього штату за 1997 р. діагностовано 30 випадків хвороби, а в 1998 р. - 64. Тому при виявленні у собак немотивованої апатії, швидкої втомлюваності, схуднення при збереженому або підвищеному апетиті, уражень шкіри, асциту необхідно проводити обстеження тварини на дирофіляріоз та визначати вид гельмінту. Для практичного лікаря найбільш простим у виконанні та інформативним методом є дослідження товстої краплі периферичної крові. Це дослідження повинно виконуватись в усіх випадках підозри на дирофіляріоз собак.
   В усіх досліджених нами випадках гельмінт належав до виду D. repens. Це є прогностично несприятливим фактором щодо можливого розповсюдження дирофіляріозу серед населення України, оскільки відомо, що у людей, навіть в умовах переважання в ареалі D. immitis, зустрічаються в основному випадки захворювання, викликані D. repens (у вигляді псевдопухлинних уражень очей та м'яких тканин) [9, 10]. Це ставить питання розробки ефективних методів діагностики інвазії D. repens та проведення профілактичних заходів запобігання розвитку захворювання у собак, які являються основним природним резервуаром гельмінту. З цією метою можна запропонувати пероральний прийом іверметину в дозі 6-12 мкг/кг ваги 1 раз на місяць на протязі всього сезону можливого інфікування тварини. Водночас треба розвивати сучасні методи діагностики захворювання, основані на визначенні присутності антигенів та ДНК дирофілярій, а також специфічних антитіл до антигенів дирофілярій в периферичній крові, що дасть змогу діагностувати випадки захворювання, які протікають з амікрофіляремією, проводити моніторинг захворювання [8].
   Автори статтi висловлюють подяку співробітниці відділу імуноцитохімії інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України Полудненко Л.Ю. за виконання цитохімічних досліджень.

Висновки
1. Відмічена різка зміна географії розповсюдження субтропічних гельмінтів філярій в північні райони України, де він раніш не реєструвався.
2. Дирофіляріоз собак на території північних районів України характеризується трьома основними клінічними симптомокомплексами: а) ізольованим синдромом інтоксикації; б) ураженням шкіри у вигляді виразок, дерматиту, екземи та псевдопухлинного новоутворення; в) синдромом правошлункової недостатності. Основним методом діагностики захворювання є виявлення мікрофілярій в товстій краплі периферичній крові та пунктатах уражень шкіри. В жодному випадку, включаючи тварин з асцитом, не знайдено статевозрілих гельмінтів. Це потребує проведення додаткових досліджень щодо епідеміології та патогенезу захворювання, біології гельмінту.
3. При дирофіляріозі, який протікає з синдромом інтоксикації та ураженням шкіри, за допомогою специфічного фарбування на кислу фосфатазу, вперше на Україні встановлено вид гельмінту - Dirofilaria repens.
4. Висока розповсюдженість дирофіляріозу в популяції собак північних районів України потребує розробки та впровадження в республіці сучасних, ефективних засобів діагностики (непряма імунофлуоресценція, імуноферментний аналіз, метод ланцюгової полімеразної реакції) захворювання та проведення ефективних методів лікування та профілактики дирофіляріозу з метою обмеження та скорочення природного резервуара гельмінту.

Список використаної літератури
1. Авдюхина Т.И., Супряга В.Г., Постнова В.Ф. Дирофиляриоз в Российской федерации // тезисы докладов Всерос. симп-ма «Роль Российской гельминтологической школы в развитии паразитологии» . - М., 1997. - С. 1 - 2
2. Артамонова А.А., Вережная В.Г. Локализация дирофилярий у человека в Ростовской области. // тезисы докладов Межд. науч. конф-ции «Актуальные проблемы медицинской и ветеринарной паразитологии». - Витебск, 1993. - С. 48.
3. Дахно І.С., Немешкало Ю.П., Дахио Г.П., Шурка К.П. Дирофіляріоз собак у північно-східній частині України // тези ІІІ Міжн. наук.-практ. конф-ції «Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин». - К., 1998. - С. 97 - 99.
4. Поживіл А.І., Петренко О.Ф., Чомко В.Н., Величко С.В., Носата Н.С. Діагностика і лікування дирофіляріозу собак // Тези ІV Міжн. наук.-практ. конф-ції «Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин». - К., 1999. - С. 78 - 80.
5. Сонин М.Д. Филяриаты животных и человека и вызываемые ими заболевания. - М., 1975. - С. 270 - 273.
6. Степанов А.В. Гельминтозы сельскохозяйственных животных в тропических странах. - М., 1982. - 107 сс.
7. Шрей К., Трауветтер Э. Дирофиляриоз сердца у кошек и собак - диагностика и терапия // Waltham Focus. - 1998. - v.8, N3. - P. 23 - 30.
8. Cancrini G., Prieto G., Favia G. Serological assays on eight cases of human dirofilariasis identified by morphology and DNA diagnostics // Ann. Trop. Med. Parasitol. - 1999. - v. 93, N. 2. - P. 147 - 152
9. Davyolov O., Guseva J., Pavlikovskaya T., Kolos L. Human dirogilariosis in the Ukraine // VII European multicolloanium of parasitology. - Parma, 1996. - P. 355.
10. Pampiglione S., Canestri T., Rivasi F. Human dirogilariosis due to Dirofilaria (Nochtiella) repens: a review of world literature // Parassitologia. 1995. - v. 37, N. 2-3. - P. 149 - 153.
11. Ortega-Mora L., Gomez-Bautista M., Rojo-Vazquez F. The acid phosphatase activity and morphological characteristics of Dipetalonema dracunculoides (Cobbold, 1870) microfilariae // Vet. Parasitol. - 1989. -v. 33, N.2. - P. 187 - 190.

С.В. Величко, кандидат біологічних наук;
Н. С. Василик, лікар ветеринарної медицини;
І. В. Абраменко, доктор медичних наук;
Н.І. Білоус, кандидат біологічних наук.
Національний аграрний університет, Київ, Україна;
Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології
ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ, Україна



Интересное в сети
Музыкантам. Заказать комплект радиомикрофонов в Киеве.
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика