Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
Дирофіляріоз собак у Київському регіоні

Клінічна картина.
   В Україні дирофіляріоз собак набув поширення наприкінці 1990-х років. Уперше ми діагностували цю хворобу в 1998 р. на базі клініки ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва. Протягом 1998-2000 рр. було виявлено 38 випадків захворювання собак віком від 2 до 10 років. Найчастіше хворіли тварини короткошерстих порід.
   Дирофіляріоз спричинюють нематоди підряду Filariata родини Filaridae. Проміжними живителями є комарі видів Anopheles, Culex, Aedes та ін. Дорослі гельмінти паразитують у правому передсерді (D. immitis), підшкірній клітковині (D. repens), серозних порожнинах тіла (D. drancunculoides), навколонирковій жировій тканині (D. reconditum) (М. Д. Сонін, 1975). Личинки - мікрофілярії - циркулюють у кровоносному руслі.

Матеріали і методи досліджень.
   Для діагностики дирофіляріозу використовували такі методи: пряму мікроскопію незабарвленого мазка крові типу «товста крапля»; центрифугування гепаринізованого зразка крові протягом 15 хв. при 3000 об/с; мікроскопію незабарвленого мазка з лейкоцитарної плівки; мікроскопію забарвленого за Папенгеймом мазка периферичної крові, яка є необхідною для точної верифікації гельмінта. У мазках було виявлено класичні та атипові форми мікрофілярій (рис.1). У перших двох випадках мікрофілярії ідентифікували за характерними ритмічними рухами серед еритроцитів.

Рис. 1 Забарвлення мазків периферичної крові за Папенгеймом: а - класичний тип мікрофілярій. х 360; б, в - атипова форма мікрофілярій. х 160; х 360

   Для визначення видової належності дирофілярій проводили цитохімічне визначення в мазках активності кислої фосфатази мікрофілярій. Цей метод дозволяє ідентифікувати D. immitis (забарвлення анальної та екскреторної пори); D. drancunculoides (анальної пори й основного тіла); D. repens (забарвлення тільки анальної пори); D. reconditum (дифузне забарвлення основного тіла) [L. Ortega-Mora і співавт., 1989] (рис.2). Жодного разу ми не спостерігали інвазії D. immitis.

2. Цитохімічне визначення активності кислої фосфатази за Goldberg, Barka (1962): а - х 360; б - х 160

Результати досліджень та їх обговорення.
   За перебігом захворювання можна виділити 4 основні форми дирофіляріозу, або синдроми: інтоксикаційний (9 тварин), шкірний (16), псевдопухлинних розростань (6) та правошлункової недостатності (7).
   Синдром інтоксикаційний. Захворювання має неспецифічні або стерті клінічні ознаки. Собака швидко втомлюється, спостерігається зниження або спотворення апетиту, утруднене дихання, загальне виснаження, апатія, кашель, іноді прослуховуються серцеві шуми, розвиваються симптоми порушення нервової системи. Собака може стати агресивним. Аналізуючи відносну частоту дирофіляріозу в популяції собак, ми виявили, що при подібній симптоматиці майже у 20% випадків було діагностовано дирофіляріоз, зумовлений D. repens (С.В.Величко і співавт., 2000).
   Шкірний синдром. Основним симптомом хвороби є ураження шкіри голови, спини та кінцівок (міжфаланговий простір). Спочатку з'являються ділянки облисіння, потім почервоніння, припухлість, множинні пустули із серозним і гнійним вмістом, пізніше - виразки (рис. 3).

Рис. 3. Генералізований дерматит

   Характерною ознакою рецидивного дерматиту є резистентність до протизапальних та антибактеріальних препаратів. При цитологічному дослідженні мазків виявлено нагромадження нейтрофільних та еозинофільних лейкоцитів, іноді лімфоцитарну і плазмоклітинну реакцію. У вмісті пустул мікрофілярії зустрічаються рідко. Тому діагноз ми встановлювали переважно на основі виявлення мікрофілярій в периферичній крові. У восьми досліджених випадках на активність кислої фосфатази вид гельмінта відповідав D. repens.
   За нашими даними, у собак з дерматитом дирофіляріозна етіологія зустрічається у 15% випадків.
   Синдром псевдопухлинних розростань. У 6 собак були виявлені пухлиноподібні розростання у міжфаланговому просторі, на нижній третині передньої кінцівки (рис.4), в ділянці молочної залози та на шкірі спини.

Рис. 4. Псевдопухлине ураження кінцівки

   Ураження діаметром до 2 см неправильної форми інфільтрували дерму та підшкірну клітковину; поверхня була виразковою. Збільшення регіонарних лімфатичних вузлів не спостерігалось. Для діагностики проводили пункційну біопсію.
   Цитологічна картина псевдопухлини молочної залози характеризувалась значною проліферацією епітеліальних клітин, виявлявся поліморфізм ядер, у багатьох клітинах було виявлено ядерця. При лімфогранулематозі зустрічались гігантські клітини типу Березовського-Штернберга. Враховуючи значні проліферативні зміни епітелію, проводили диференціацію щодо залозистого раку молочної залози. Правильний діагноз було встановлено завдяки виявленню мікрофілярій.
   Пунктати уражень м'яких тканин у 2 собак також викликали підозру на наявність справжнього пухлинного ураження. В одному випадку виявили мономорфну інфільтрацію тучними клітинами різного ступеня зрілості, що є типовим для мастоцитоми (ураження нижньої третини передньої кінцівки); в іншому (міжфаланговий простір) - у пунктаті були присутні активовані фібробласти (збільшене ядро з ніжною структурою хроматину та ядерцем), остеобласти й остеокласти, що в першу чергу навело на думку про нодулярний теносиновіїт.
   У 3 собак пунктат мав реактивний характер. Вид гельмінта було визначено тільки в 2 випадках - D. repens.
   Синдром правошлункової недостатності вважається характерним для інвазії О. immitis. Із 20 тварин, яких лікували водночас у клініці з аналогічними симптомами, ми спостерігали 7 собак з ознаками правошлункової недостатності дирофіляріозної етіології (35%). При обстеженні виявили асцит (рис. 5), слабкість, збільшення печінки, задихання, тахікардію, анемічність слизових оболонок; при електрокардіографії - ознаки гіпертрофії правого передсердя та шлуночка.

Рис. 5. Собака з дирофіляріозним асцитом

   В асцитичній рідині в 5 собак були виявлені мікрофілярії. При патологоанатомічному розтині 4 собак дорослих форм гельмінта не виявлено. Спостерігались значні зміни в серці.
   В одному випадку було зроблено спробу встановити вид гельмінта. Інтенсивне червоне забарвлення тіла мікрофілярії з більш яскравою плямою в ділянці анальної пори не дозволило провести чітку диференціацію між D. repens та D. drancunculoides. Слід зазначити, що перед падежом тварина пройшла курс спеціального лікування.
   При дослідженні гематологічних показників в уражених тварин найчастіше виявляли гіпохромну анемію (середня кількість еритроцитів 4,47±0,77х1012/л, гемоглобіну - 104,28±16,06 г/л), лейкоцитоз (14,78±3,17х109/л), збільшення кількості еозинофілів у лейкоцитарній формулі, морфологічні ознаки активації моноцитів, тромбоцитів, появу імунобластів і мононуклеарів.
   У 14 собак було субклінічне ураження печінки з дерматитом та інтоксикаційним синдромом. Про це свідчило збільшення концентрації АЛТ й АСТ (до 0,5-0,85 мкм), білірубіну (до 4,0- 6,6 ммоль/л), ліпопротеїдів (до 23-40 од.). Клінічні прояви порушення функції печінки, яке супроводжувалось більш виразнішими змінами біохімічних показників, відмічено у тварин з асцитом.
   У 12 собак виявлено ознаки функціональної недостатності нирок (підвищення вмісту сечовини, азоту в ній, креатиніну), при цьому клінічних проявів та порушень діурезу не було. Вочевидь, тут мало місце травмування клубочків мікрофіляріями з наступним відкладенням циркулюючих імунних комплексів.
   У дослідних тварин порушень функціонального стану підшлункової залози та електролітного обміну не спостерігалось.

Висновки
1. Дирофіляріоз собак Київського регіону найчастіше зумовлюється інвазією В. repens.
2. Основними клінічними проявами дирофіляріозу є ізольований синдром інтоксикації, дерматит, псевдопухлинні ураження, синдром правошлункової недостатності.
3. Основним методом діагностики захворювання є виявлення мікрофілярій в товстій краплі периферичної крові, лейкоконцентраті, пунктатах уражень шкіри та асцитичній рідині.

Резюме
   Дирофиляриоз собак Киевского региона: клиническая картина А. Й. Мазуркевич, С. В. Величко, Н. С. Василик и др.
   На протяжении 1998 - I полугодия 2000 г. выявлено 38 случаев заболевания собак Киевского региона дирофиляриозом, вызванного D. repens. Проанализированы основные лабораторные показатели, необходимые для установления правильного диагноза заболевания.

   Caninedirofilariosis in Kiev region: clinical signof. A. Mazurkevich, S. Velichko, N. Vasylyk et al.
   During the time course from 1998 to the first half of 2000 38 cases of canine dirofilariosis in Kiev region were revealed. The species of helmint as D. repens was determined by a acid phosphatase staining. Main laboratory data needed for diagnosis of dirofilariosis were analyzed.

Анатолій МАЗУРКЕВИЧ, доктор ветеринарних наук, професор
Сергій ВЕЛИЧКО, кандидат біологічних наук
Наталія ВАСИЛИК, аспірант Національний аграрний університет
Олексій ЮРЕВИЧ, лікар ветеринарної медицини Державне підприємство ветеринарної медицини Печерського та Старокиївського районів м. Києва
Ірина АБРАМЕНКО, доктор медичних наук
Надія БІЛОУС, кандидат біологічних наук Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології їм. Р. Є. Кавецького



Интересное в сети
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика