Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
Альтернативні методи лікування проліферативного запалення зовнішнього вуха у кокер-спаніелів.
Василь Стрижиус,
Головний лікар клініки ветеринарної медицини «Ветлайн», м. Київ

 Хронічний отит ( otitis externa chronica) – одна із найбільш частих патологій собак, породи кокер-спаніель. Це захворювання проявляється запально–проліферативними змінами зовнішнього слухового проходу, виділенням ексудату з неприємним запахом і болючістю при пальпації. При обстеженні собак цієї породи лікар обов’язково повинен звертати увагу на стан вух.

Як правило, власники тварин звертаються в клініку тоді, коли з’являється характерний синдром - порушення кератинізації зовнішнього слухового проходу, що супроводжується набряком та запаленням. Дані умови є благоприємними для розвитку мікроорганізмів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що у зовнішньому слуховому проході кокер–спаніелів більше фолікулів та церумінальних залоз ніж у інших собак[1]. В секреті цих залоз багато жирних кислот, які діють протизапально і санують вушну раковину, але в деяких випадках, ці речовини слугують поживним середовищем для бактерій та грибів.

Запалення зовнішнього і середнього вуха починається із первинних факторів, які ускладнюються вторинними. Первинні: гіперчутливість (харчова алергія, атопія), ектопаразити, травми, сторонні тіла, порушення мінерального обміну (недостатність цинку) і т.д.. Вторинні: дріжджові гриби та бактерії, що призводять до більшого запалення, ексудації та болючості. До них належать: липофільні дріжджеподібні гриби Malassezia pachydermatis [2], бактерії Pseudomonas aeruginosa і рідше Proteus spp., Staphylococcus spp. і Streptococcus spp. Травми, під час непрофесійної чистки вух, підвищують ризик виникнення отиту. Окремі автори повідомляють про те, що патологія зовнішнього слухового ходу досить часто набуває рецидивуючого перебігу, як неминучий наслідок широкого й часто безконтрольного застосування антибіотиків, кортикостероїдів і цитостатиків (Waisglass S.E., 2003). Хронічний отит характеризується поступовим заростанням слухового проходу і постійним виділенням великої кількості ексудату, при цьому шкіра зовнішнього слухового проходу поступово потовщується, поверхня її стає нерівною, виділення стають гнійними, з неприємним запахом. Рельєфні виступи вушної раковини швидко гіпертрофуються і формують новоутворення, які звужують слуховий прохід та порушують відтік ексудату.

При проведенні цитологічних досліджень було вcтановленно, що приблизно в 70% досліджуваних проб, основним патогеном була синєгнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa), яка є високочутливою до антибіотиків аміноглікозидів і майже нечутлива до фторхінолонів, пеніцилінів і макролідів. Майже в кожному зразку був ідентифікований дріжджеподібний гриб (Malassezia pachydermatis). Також були присутні запальні (макрофаги, нейтрофіли) та епітеліальні клітини.

Ціль дослідження – знайти новий метод лікування проліферативного запалення зовнішнього вуха у кокер-спаніелів.

Об’єкти дослідження: собаки породи кокер-спаніель, з симптомами хронічного отиту, що проходили лікування у ветеринарній клініці « Ветлайн». Матеріалом для аналізу були записи в амбулаторному журналі, спостереження за тваринами та профілактичні огляди кожного місяця, протягом року.

В дослідженні брали участь 10 тварин породи кокер–спаніель, віком 8 -11 років, із захворюванням – хронічний проліфератиний отит.

Тварин розділили на дві групи.

Першій групі собак була використана така схема лікування:

1. Промивання хворого вуха 0.5-2% розчином хлоргексидину біглюканату.

2. Закапування препарату Мометамакс (розчин з антибіотиком, протигрибковим та протизапальним ефектом).

3. Ін’єкції 5% розчину Енроксилу внутрішньом’язово, з розрахунку 1 мл на 10 кг маси тіла на протязі 10 діб.

Другій групі лікування проводилось у два етапи.

1. Чистка вух.

Для цієї процедури ми вводили мазь Левомеколь (її основа, поліетиленоксид 1500 і поліетиленоксид 400, швидко тане і перетворюється у тягучу масу, потрібної нам консистенції) у внутрішнє вухо, за допомогою зонда для годівлі з розміром по шкалі Шарьера Сh/Fe 14. Вводили мазь, поки та не починала витікати через слуховий прохід. Голову тварини фіксували за для запобігання передчасного розтрушування мазі. Після певного інтервалу часу (період танення мазі 2 хв), відсмоктували через зонд мазь із продуктами запалення і мікроорганізмами. Процедуру повторювали двічі.

2. Лікування.

Через зонд ( інший, чи той самий, але промитий) вводили крем Санодерм, поки останній не заповнював порожнину внутрішнього вуха.

Процедури проводились один раз на добу протягом 14 діб.

Результати дослідів

У тварин першої групи відмічалося покращення загального стану та зникнення симптомів, але вже через 1 місяць спостерігалися рецидиви з появою всіх симптомів. Тварини знову хворіли і жодна собака остаточно не вилікувалась.

У другій групі тварин, по закінченню лікування, ми констатували збільшення просвіту слухового проходу, зменшення запалення, зникнення виділень та неприємного запаху, рецидиви зустрічались лише у двох тварин (близько 40%), але аж через 6 місяців.

Собакам після рецидивів у першій групі була застосована хірургічна операція - повне видалення всього слухового проходу і порожнини середнього вуха. [5] Після такої операції собака майже втрачає слух, тому призначається вона в тих випадках, коли видалення є єдиним способом уникнути загибелі тварини. До того ж, в вище описаних випадках, слух тварини вже був сильно порушений. За десять днів до операції ми повторили схему лікування № 2, для зменшення запалення та мікробного обсіменіння. Після операції і цитологічного дослідження ексудату ми зустрічали поодинокі види бактерій та клітини епітелію.

Проаналізувавши дані, вважаю, що власники собак породи кокер–спаніель, найчастіше звертаються в клініку із скаргами на хворі вуха тварин. У собак віком 8 - 10 років хронічний отит викликає проліферацію вушної раковини. Основну роль у хворобі відіграють бактеріальна і грибкова мікрофлора, котрі стимулюють процеси проліферації. Основним патогеном в пробах була синєгнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa). Вона є високочутливою до антибіотиків аміноглікозидів і майже нечутлива до фторхінолонів, пеніцилінів і макролідів. Майже в кожному зразку нами був ідентифікований дріжджеподібний гриб Malassezia pachydermatis. У всіх пацієнтів вуха були запалені, набряклі, болючі. Тому лікування повинно включати трьохкомпонентну дію: протизапальну, протибактеріальну, протигрибкову. Крім того, для лікування найкраще підходять антибіотики групи аміноглікозидів, що підтверджує проведене нами дослідження. Крем Санодерм є оптимальним вибором для лікування хворої тварини. До його складу входить бетаметазону дипропіонат (синтетичний фтормісний кортикостироїд), який має протизапальну, протиалергічну, протисвербіжну дію; гентаміцин (антибіотик широкого спектра дії), який належить до групи аміноглікозидів і діє бактерицидно по відношенню Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp, Есherichia coli і т.д.; клотримазол, який належить до імідазольних протигрибкових лікарських засобів і діє майже на всі види мікозів.

 

1. Vila C. Seddon J., Ellegren H. Genes of domestic mammals augmented by backcrossing with wild ancestors. Trends Genet. 2005. V. 21. P. 214—218.

2. Crespo MJ, Abarca ML & Cabanes FJ (2002a) Occurrence of Malassezia spp. in the external ear canals of dogs and cats with and without otitis externa. Med Mycol 40: 115 - 121.

3. Kuznetcova E.S.: Otitis of dogs and cats. Diagnostics and treatment. “Bely Klyk” veterinary clinic, Moscow

4. Куліда М.А. Характеристика мікрофлори, виділеної із зовнішнього слухового ходу в собак з патологією органа слуху // Ветеринарна медицина України. – 2006.– №6. – С. 21–23.

5.  Х. Шебиц, В. Брасс Оперативная хирургия собак и кошек. Серия: Практика ветеринарного врача // 2007. – C/ 174 – 178.




Интересное в сети
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика