Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
Анестезіологічні аспекти диких тварин родини Felidae

Марунчин А.А., канд. вет. наук гол. лікар вет. мед.,
Київський зоопарк


УДК 619:618.212.7:599.742.7

Вперше виконано порівняльну оцінку методів загального знеболення диких тварин родини Felidae при застосуванні “хелабрунівської” та кетамін-доміторової анестезуючих сумішей.

Ключові слова: індукція, ін’єкція, больова толерантність, відновлення, міорелаксація, рефлекторні реакції, сатурація.

Скорочення: анестезуюча суміш (АС), загальна анестезія (ЗА), анестезуючий засіб (АЗ), хірургічна стадія наркозу (ХСН), “хелабрунівська” суміш (ХС), кетамін-доміторова суміш (КДС), частота серцевих скорочень (ЧСС), частота дихання (ЧД), внутрішня температура тіла (РТТ), внутрішньом?язово (в/м), внутрішньовенно (в/в).

Дикі тварини такі, як: тигр, лев, пума, ягуар, леопард та ін., відносяться до родини котячі Felidae. Вони є агресивні та вкрай небезпечні. У зв’язку з цим для виконання ветеринарних процедур, а особливо хірургічних, у всіх випадках необхідно застосувати ЗА.

У попередні роки для наркозу диких котячих використовували моно АЗ 2- та 10 %-ний розчин фенциклідіну (Phencylcidin) [1]. В подальшому ефективнішою себе зарекомендувала АС, яка складалась з 1- 5- та 10%-ного р-ну кетаміну гідрохлориду (Ketamin hydrochlorid) та 2%-ного р-ну ксилазину (Xylazin)[2]. Але для того, щоб знерухомити тварину та досягнути глибокої стадії наркозу, необхідно ін?єктувати значний об’єм АС, що і являється її недоліком.

За повідомленнями [1,2,3,4,5] малим об'ємом ХС можна досягти швидкої індукції та довготривалої ХСН. У багатьох тварин після введення АС спостерігається гіперсалівація, блювота, гіпотонія, дис- та брадіпное, гіпотермія.

Мета роботи - порівняти ефективність “хелабрунівської” та кетамін-доміторової АС для загальної анестезії диких котячих, які утримуються у зоопарку.

Матеріал та методи роботи.

Матеріалом для досліджень були дикі тварини Київського зоопарку: амурський тигр (Panthera tigris altaica) “Іван”, леопард (Panthera phardus) “Самурай”, левиця (Panthera leo) “Вероніка”, три європейські рисі (Felis lincs) “Тиса”, “Хуст”, “Рікі”. Їх необхідно було ввести у наркоз для проведення хірургічного лікування та завантаження у транспортний засіб.

У дослідженнях були застосовані ветеринарні АЗ: Rompun® TS виробництва Bayer Vital GmbH, Ketamidor® 10% - Richter pharma ag., Domitor® - Pfizer GmbH. Для реверсії наркозу – Antisedan Pfizer GmbH.

Моніторинг анестезованих тварин здійснювали загальними методами, а також проводили спеціальні дослідження. Застосували прилади електрокардіограф Heart Mirror 3D-VET і пульсоксиметр Heart Vision (OXYVET) (рис.1).

Моніторинг анестезованого леопарда
Рисунок 1.
Моніторинг анестезованого леопарда

АС ін’єктували дистанційно “літаючими” шприцами духовою трубкою TELINJECT. Відстань до тварини була 5 метрів.

Хижаків поділили на дві дослідні групи.

Перша група (n=3): для загальної анестезії застосували ХС у дозі – амурському тигру та левиці по 3 мл, амурському леопарду 1 мл.

Друга група (n=3): для загальної анестезії рисей застосували КДС у дозі кетамін 5 мг / кг у комбінації з медетомідін 100 µг / кг.

Результати власних досліджень.

Всіх тварин перед ЗА витримували на голодній дієті протягом 24 годин.

У тварин першої групи після введення ХС період індукції тривав 15,7±3,1 хв. З 3-ої по 10-ту хв відмічали гіперсалівацію, а в подальшому – блювоту. Седативний ефект проявився швидко, стадія збудження (гіпертонус, активні рухи, дефекація, сечовиділення та ін.) була відсутня. Поступово настала міорелаксація. Реєстрували бради- та диспное. На відстані визначали активність поверхневих рефлексів шкіри (табл.1).

При відсутності рефлекторної чутливості заходили в клітку та досліджували ЧД, по кольору слизових оболонок ротової порожнини визначали оксигенацію, натисканням пальцями на ясна - перфузію, звільнювали гортань та трахею від слизу. Додатково фіксували тварину за допомогою спеціальних мотузок. Виконували хірургічні операції. Анестезованій тварині по ходу хірургічного лікування постійно проводили моніторинг кардіоваскулярної та дихальної систем організму, а також внутрішньої температури тіла.

У тварин другої групи після введення КДС вже на 1-й хв реєстрували атаксію, з 2-ої по 5-ту хв настала глибока седація. Клінічних ознак характерних для стадії збудження не було, гіперсалівація та блювота – відсутні. На відстані визначали, що дихання у тварини поверхневе, рівномірне, брадіпное.

Заходили в клітку, поверхневі та глибокі рефлекси були відсутні повністю, корнеальний та анальний – частково збережені. Проводили моніторинг анестезованої тварини за визначеною схемою. В подальшому завантажували хижака в транспортний засіб і перевозили в інший вольєр.

Таблиця 1 – Періоди ЗА

Показники Перша група (ХС) Друга група (КДС)
Індукція, хв. 15,7±3,1 8,7±2,1
Толерантність, хв. 68,3±13,5 64,3±2,5
Відновлення, хв. 14,7±1,5 11,7±0,96

Період толерантності у тварин обох груп проходив м’яко, рівномірно, прогнозовано та стабільно (табл.2). Після 15-ти хв тривалості ХСН відмічали пересихання рогівки, тому для її зволоження застосували 0,9% ізотонічний розчин натрію хлориду.

Таблиця 2 – Моніторинг ЗА у період толерантності

Показники Перша група (ХС) Друга група (КДС)
Дихання, хв. 17,2±5,5 13,7±1,4
SpO2, % 91,8±3,3 95,3±0,97
Пульс, хв. 69,2±13,8 115,3±0,3
Перфузія, сек. 2,7±0,4 2,3±0,4
РТТ, 0С 37,6±0,6 38,3±0,2

У анестезованих тварин ХС перфузія тканин складала 2,7±0,4 секунди, що вказувало на підвищення тонусу симпатичної вегетативної нервової системи та гіпотонію. Рівень сатурації становив 91,8±3,3%. Пульсоксиметром також досліджували ЧП, орієнтувались по пульсовій кривій та звуковому сигналу приладу.

Моніторинг ЧД проводили методом спостереження за рухами грудної стінки, оцінювали тенденцію до зміни і величину зусилля дихання [6]. На початку ХСН реєстрували диспное, а в подальшому – брадіпное. При моніторингу РТТ відмічали гіпотермію 37,6±0,60С.

У тварин анестезованих КДС перфузія складала 2,3±0,4 секунди, насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем 95,3±0,97%. На початку ХСН та увесь час її тривалості відмічали брадіпное, але дихання було рівномірним, поверхневим, ритмічним. РТТ становила 38,3±0,2°С.

Період відновлення починали відраховувати після в/м введення Антиседану у дозі 0,04 мл/кг (200 µг / кг ). На 3 хв дихання ставало глибоким, відмічали тенденцію до тахіпное. Активізувались рефлекси та тонус скелетних м?язів, після чого тварина піднімалась на кінцівки та здійснювала рухи по клітці. Її загальний стан був збуджений, відмічали розширення зіниць і атаксію ще протягом 20 хв.

Висновки

1. Результати проведених власних досліджень свідчать про те, що у всіх тварин дослідних груп було досягнуто ХСН.

2. Період індукції, як при застосуванні ХС, так і при КДС, проходить швидко. Клінічних ознак, які характеризують стадію збудження, не спостерігається.

3. При застосуванні КДС для загального знеболення тварин, менше виражені побічні дії на дихальну систему та загальну температуру тіла.

4. Практичними дослідженнями доведено, що при наркозі ХС та КДС можна проводити великі за об?ємом довготривалі хірургічні втручання. Для продовження дії глибокої стадії наркозу необхідно додатково в/в вводити 1/3 первинної дози кетаміну.

5. Використання Антиседану, як антидоту ксилазину, у дозі 0,04 мл/кг (200 µг / кг ) маси тіла сприяє швидкому виведенню тварини з наркотичного стану.

Література
1. Goltenboth R., Heinz – Georg Klos Krankheiten der Zoo und Wildtiere. – Berlin: Blackwell Wissenschafts – Verlag, 1995. – 602 p.
2. Hans-Heinrich M. Hatlapa, Henning Wiesner. Die Praxis der Wildtier -immobilisation // Verlag Pael Pareu, Hamburg und Berlin. – 1982. – 96 p.
3. А.А.Марунчин. Анестезія диких тварин і птахів в умовах зоопарку// Автореферат дисертації. РВІКВ БДАУ. – Біла Церква. – 2005. – 22 с.
4. Buch M. Methods of Capture, Handling and Anesthesia // Wild Mammals in Captivity. – 1996. – 25 p.
5. N.N. Vetalar in Zoological, Wildlife and/or Exotic Species. Michigan: Parke Davis Company. – 1976.
6. Власенко В.М., Рублено С.В. Моніторинг анестезованих тварин // Метод. рекомендації. – Біла Церква, 2004. – 32 с.

Резюме Марунчин

А.А. Анестезиологические аспекты диких животных семейства Felidae.

Выполнена сравнительная оценка методов общей анестезии диких животных семейства Felidae при применении "хеллабруновской" и кетамин-домиторовой анестезирующих смесей.

Summary

Marunchyn A.A. Anaesthetic aspects of wild animals of family Felidae.

Comparison of the methods of general anaesthesia on wild animals of family Felidae with using of “hellabrun” and ketamin-domitor anaesthetic mixtures has been done first.



Интересное в сети
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика