Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
Особливості моніторингу анестезованих диких тварин.

Андрій Марунчин, кандидат ветеринарних наук, головний лікар ветеринарної медицини Київського зоопарку.


За останні роки в ветеринарній анестезіології суттєво змінився арсенал анестетиків, принципи та методи їх застосування, детальніше вивчена їх дія на організм тварин, що зменшує ризик загибелі диких тварин при загальній анестезії, полегшує виконання фіксації, розширює можливості в лікувальній практиці та науково-дослідній роботі.

Термінологія загальна анестезія в фаховій літературі описана під різними назвами: хімічна іммобілізація диких тварин, хімічне вкладання диких тварин, ін’єкційна дистанційна анестезія тварин та інше. За даними Мітчела Буша, термін іммобілізація більше підходив для засобів, котрі знерухомлювали тварину без анестезії та аналгезії (сукцинілхолін, нікотин). Ці знерухомлюючі засоби були повністю замінені анестетиками, що мають поєднану дію на організм тварин (знерухомлення, анестезія та аналгезія)[1].

Як відомо, глибина загальної анестезії характеризується чотирма стадіями [1,8]. Основні клінічні ознаки стадій наркозу, що мають практичне значення для ветеринарного анестезіолога при роботі з дикими та зоопарковими тваринами:

перша стадія – суб’єктивно визначається у тварин, більше підходить для гуманної медицини. Виникає після первинного введення анестетику;

друга стадія (збудження) – включає в себе делірій з втратою свідомості, проявляється збудженням тварин, атаксією, неповною міорелаксацією, неконтрольованими рухами, гіпертонусом м’язів, гіпертонією, гіперсалівацією, блювотою, тахікардією, розширенням зіниць, можлива неконтрольована дефекація та сечовиділення (рис. 1, 2);

Рисунок 1. Гіпертонус м’язів Рисунок 2. Некоординовані рухи

 

третя стадія (хірургічна або робоча). В цій стадії тварина знерухомлена. Глибину хірургічної стадії анестезії характеризують чотири ступеня.

Перший ступінь (поверхневий наркоз) – при ньому спостерігається діафрагмальний тип дихання, больовий подразник може викликати збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) та частоти дихання (ЧД). Поверхнева рефлекторна чутливість до шкіри відсутня. Очні яблука роблять повільні рухи або фіксовані, зіниці дещо звужені, рогівковий (корнеальний) рефлекс збережений.

Другій ступінь (виражений наркоз) – характеризується подальшим послабленням рефлекторної чутливості, але підвищення ЧД та ЧСС на больовий подразник все ще присутні, кашльовий, ковтальний та корнеальний рефлекси збережені. Рух очних яблук відсутній, вони опущенні, зіниці максимально звужені. Цей ступінь анестезії вважається надійним для виконання більшості оперативних втручань тому, що його можна підтримувати тривалий час (рис. 3,4).

Рисунок 3. Слон в наркозі Рисунок 4. Лев в наркозі

 

Третій ступінь (глибокий наркоз) – характеризується поверхневим, рівномірним, грудно-черевного типу диханням. У цей період спостерігається відсутність рефлекторної чутливості та всіх видів больових подразнень, м’язи розслаблені повністю. Пульс сповільнений, рівномірний, слабкого наповнення. Очні яблука фіксовані в центральному положенні, зіниці помірно розширені, реакція на світло відсутня, сльозотеча припиняється, повіки не зімкнуті.

Четвертий ступінь (передозування) – проявляється прогресуючим пригніченням функції дихання, виникаючою гіпоксією й гіперкапнією, спостерігається ціаноз слизових оболонок, ЧСС зменшується. Зіниці значно розширені, рогівка суха, корнеальний рефлекс відсутній, очне яблуко фіксоване. В подальшому може настати загибель тварини (четверта стадія - агональна), тому при такому стані необхідно терміново застосувати реанімаційні засоби для відновлення життєво важливих функцій організму.

Четверта стадія (відновлювальна, агональна) – після припинення подачі наркотичних засобів, відновлення функцій організму проходить у зворотному порядку аж до повного пробудження.

У практичній роботі з дикими тваринами, ветеринарному анестезіологу необхідно чітко ідентифікувати ту чи іншу стадію наркозу, відповідно до вище описаних клінічних параметрів. Виконання лікувальних або інших процедур в безпосередньому контакті з дикою твариною (хижаки, мавпи, копитні та ін.) є безпечніше для людей тоді, коли тварина знаходиться в хірургічній стадії наркозу другого та третього ступеня.

За даними зарубіжних авторів [2,3,4,5,6] проходження стадій загального наркозу у диких тварин можна розділити на три періоди: індукції, толерантності, відновлення. Нами проаналізовано та охарактеризовано ці періоди в наступній редакції [7]:

період індукції – це проміжок часу між ін’єкцією та знерухомленням тварини;

період толерантності – проявляє перші ознаки із втратою поверхневої чутливості та закінчується з першою захисною реакцією відносно маніпуляцій;

період відновлення – розпочинається з пробудження тварини та її спроб утекти.

В. Власенко, С. Рубленко (2004) моніторинг анестезованих домашніх тварин поділяють на три періоди: передопераційний – період між передопераційним обстеженням та введенням пацієнта в наркоз; інтраопераційний – від початку виконання операційних маніпуляцій до їх завершення; післяопераційний – після операції до стабілізації основних фізіологічних параметрів організму [10].

На відміну від домашніх тварин, у котрих в передопераційний період проводиться детальне дослідження функціональних параметрів життєво важливих систем (серцево-судинної, дихальної, ЦНС) у диких тварин передопераційний (переданестезійний) період обмежується визначенням загального клінічного стану тварини методом огляду та дає суб’єктивну оцінку про її стан. Крім цього, більшість домашніх тварин є прирученими і менше реагують на незначні маніпуляції (фіксація, загальне обстеження, розчистка копит тощо) тоді, як у диких тварин, при фізичній їх фіксації (в клітці з притискним обладнанням, щитами тощо) відмічаються значні відхилення в роботі серцево-судинної та дихальної системах, які можуть призвести до летальних наслідків. Тому переданестезійне обстеження диких тварин проводиться на відстані, при цьому звертають увагу на основні фізіологічні показники: частоту дихання в стані спокою, вгодованість, рухи кінцівок, рефлекторні реакції, присутність ознак хронічних інтоксикацій тощо. Ослабленим тваринам і тим, що знаходяться в стані кахексії, загальну анестезію потрібно застосовувати дуже обережно. Додаткову інформацію про фізіологічний стан тварини можна отримати з історії хвороби, якщо вона була заведена. У всіх випадках, де б не виконувалась анестезія (робота у вольєрі або в умовах клініки) необхідно мати підготовлені: балон з киснем та вмонтованим регулятором, наявність необхідної кількості анестетиків і антидотів до них, реанімаційні лікувальні засоби, обладнання для моніторингу проходження анестезії.

Інтраопераційний, або як ми називаємо період толерантності, дає можливість більш інтенсивно виконати моніторинг серцево-судинної системи, системи дихання, ЦНС, визначити внутрішню температуру тіла, провести різнобічне фізикальне дослідження дикої тварини.

Надходження до організму необхідної кількості кисню забезпечують дві системи: серцево-судинна та дихальна [10]. Для оцінки роботи кардіоваскулярної системи необхідно застосування неінвазивних методів дослідження: визначення артеріального тиску, серцевого ритму, частоти пульсу, показників тканинної перфузії.

Артеріальний кров’яний тиск у різних видів тварин, а інколи і у різних тварин одного виду має певні величини. При роботі з дикими тваринами в польових або клінічних умовах найбільш поширений сфігмоманометричний метод визначення артеріального тиску. Манжета розміщується на хвості або навколо кінцівки. Дослідженню підлягає систолічний та діастолічний тиск, середній артеріальний тиск.

Частота серцевих скорочень та ритм серця визначаються за допомогою огляду ділянки серця (вираженість серцевого поштовху), аускультації стетофонендоскопом (тони серця і шуми), методом пальпації (місце, сила, ритм і розповсюдженість, температура, сприйняття дотиком шумів в ділянці серця), електрокардіографом (функціональний стан міокарду та його провідної системи), а також пульсоксиметром (по пульсовій кривій на дисплеї).

Рисунок 5. Пульсоксиметрія та ЕКГ дослідження у леопарда Рисунок 6. Пульсоксиметрія та кардіоскопія у ведмедиці

Показником стану кровообігу та рівнем кисню в організмі є колір слизових оболонок ротової порожнини. У тварин, в яких пігментовані слизові оболонки, до уваги береться колір тканин кон’юнктиви та вульви. Час наповнення капілярів кров’ю після надавлювання пальцями на тканини до побіління більше 2 секунд (показник тканинної перфузії) свідчить про низький артеріальний тиск (гіпотензію), гіпотермію, можливе зменшення загальної кількості крові в організмі (гіповолемію). Електрокардіограма дає можливість проводити постійне спостереження за величиною пульсу і серцевим ритмом (рис.5,6). Пальпацією периферичного пульсу можна також суб’єктивно оцінювати швидкість і ритм серця, рівень кров’яного тиску.

Частоту дихання і її глибину легко контролювати протягом всього періоду загальної анестезії шляхом спостереження. За допомогою фонендоскопу можна визначити характер і силу шумів, виникаючих в грудній клітці. В нормі при вдиху та на початку видиху прослуховується шум везикулярного дихання котрий нагадує вимовляння букви “Ф” [9]. Колір слизової оболонки ротової порожнини свідчить про рівень оксигенації тканин: рожева слизова оболонка вказує на достатній рівень кисню в крові.

Використання пульсової оксиметрії у диких тварин є перспективним та незамінним альтернативним методом контролю за оксигенацією крові анестезованої тварини, шляхом вимірювання насиченості киснем артеріальної крові. Пульсовий оксиметр є простий у використанні, неінвазивний і забезпечує точну довготривалу фізіологічну інформацію. Передаючий оксиметричний сенсор встановлюється на язику (у хижаків, коней, слонів, мавп, птахів), губі та вусі (у мавп), вульві або препуції (у носорогів, копитних та інших видів тварин у котрих пігментовані м’які тканини ротової порожнини).

Рисунок 7, 8. Пульсоксиметрія у шаблерогого орикса та у бонобо

 

Як тільки сенсор встановлено та постійно поступають данні, точність перевіряється порівнянням частоти пульсу, яка демонструється оксиметром на дисплеї з фактичною частотою серцевих скорочень тварини. Ці два показники повинні співпадати, тоді данні насиченості киснем котрі демонструються, правильні. Мікропроцесор здатен відокремити компонент артеріальної крові від венозної та капілярної. Показник сатурації (середній процент насичення популяцій молекул гемоглобіну в певному об’ємі крові) в цифровому вигляді демонструється на дисплеї, в нормі він підтримується на рівні 92 – 99 %.

Пульсові оксиметри можуть визначити глибоку артеріальну десатурацію без проявлення супутніх відхилень в серцевому ритмі, кров’яному тиску та частоті дихання (рис.7,8,9,10,).

Рисунок 9.Пульсоксиметрія у зебри Рисунок 10. Пульсоксиметрія у папуги

 

Моніторинг за діяльністю центральної нервової системи проводиться шляхом спостереження за наявністю та активністю поверхневих рефлексів в рефлексогенних ділянках, що свідчить про рівень (ступінь) загальної анестезії. Досліджуються рефлекси шкіри: черевної стінки, кремастера, анальний, хвостовий і вінчика. Рефлекси слизових оболонок: рогівки (корнеальний), чхальний (фиркання), кашльовий, блювотний.

Внутрішня температура тіла має контролюватися під час всього періоду толерантності. Загальна анестезія часто супроводжується гіпотермією, що являється наслідком дії анестетиків на центр терморегуляції гіпоталамуса [10]. Відповідно до наших досліджень закономірним є те, що в період толерантності, коли настає гіпотермія спостерігається брадикардія, а рідше – тахікардія, гіпотензія, гіперкапнія, артеріальна десатурація.

Гіпертермія спостерігається після фізичних, м’язових та психологічних стресових навантажень на організм тварин, а також під дією деяких наркотичних засобів. Такий патологічний стан реєструється у непарнокопитних (коней Пржевальського, куланів, зебр та інших), парнокопитних (майже у всіх оленячих). У тварин під час стресу виникає захворювання, що в практиці має назву “міопатія відлову” або “стресова міопатія”, яка супроводжується дегенеративними змінами в поперечносмугастій м’язовій тканині та міокарді. Захворювання може проходити в гострій формі, без клінічних ознак, коли загибель тварини настає зненацька після виконання відлову. Можуть визначатися віддалені симптоми захворювання протягом 30-ти днів. Клінічно проявляються набряки м’язів, кульгавість, парез, параліч, міоглобінурія. При гематологічних дослідженнях виявляється високий рівень креатиніну і сечовини, що свідчить про розвиток ниркової нестачі, метаболічний та респіраторний ацидоз. Враховуючи складності виконання реанімаційних процедур у диких тварин прогноз захворювання обережний.

Моніторинг показників ректальної температури тіла в період толерантності допомагає підібрати адекватну терапію.

В період відновлення проводиться спостереження за твариною на відстані. При перших ознаках відновлення рефлекторної активності знаходитись в безпосередньому контакті з дикою твариною небезпечно. Відновлення функцій організму проходить в зворотному порядку із видовими особливостями. Людиноподібні мавпи, хижаки, слони та інші тварини можуть захищатися та нападати. Непарнокопитні (кулани, зебри та інші) найчастіше втікають.

 

Висновок.

Різнобічно організований моніторинг анестезованої дикої тварини допомагає вчасно розпізнавати порушення в роботі життєво важливих систем організму, допомагає підібрати терапію, що попереджує виникнення важких клінічних ситуацій.

 

Література.

1. Mitchell Bush. Methods of Capture, Handling, and Anesthesia // In: Wild Mammals in Captivity. – 1996.

2. K. Scherer, F. Karbe, U. Axt-Findt, K.H. Bonath. Tiletamin. Zolazepam – Xylazine immobilization of the muflon (Ovis ammon musimon) under field conditions and its influence on circulation, respiration and plasma cortisol // In: EAZWV. 3rd Scientific meeting. May 31 – June 4, 2000. Paris, France, pp. 315 -319.

3. S. Hammer, K.H. Bonath. Medetomidine. Ketamine – anaesthesia in Lamas (Lama glama) – effect on anaesthesia quality, haemodynamics, respiration and metabolism // In: EAZWV. 3rd Scientific meeting. May 31 – June 4, 2000. Paris, France, pp. 311-314.

4. Fowler M. E., Miller R.E. Zoo & Wild Animal Medicine // Current Therapy. – 1999. – № 4. – Р. 2 – 3.

5. Robert R. Paddleford. Znieczulenie ogolne u malych zwierzat // SIMA WLW Warszawa. – 2004. – P. 385.

6. A.D.R. Hilbery. Manual of anaesthesia, for small animal practice // British Small Animal Veterinary Association. – New Edition. – 1989. – P. – 155.

7. В. Іздепський, А. Марунчин, А.Шульга та ін. Іммобілізація оленів кетамін-ксилазином (хелабрунівською сумішшю) // Ветеринарна медицина України № 2. – 2006 – С. 27 – 28.

8. Власенко В.М., Тихонюк Л.А. Ветеринарна анестезіологія. – Біла Церква, 2000. – 336 с.

9. Козачок В.С. Клиническое исследование животных тропиков и субтропиков с основами топографической анатомии. К.: Изд. УСХА, 1991. – 101 с.

10. Власенко В.М., Рублено С.В. Моніторинг анестезованих тварин // Метод. рекомендації. – Біла Церква, 2004. – 32 с.

 

Резюме.

Особенности мониторинга анестезированных диких животных.

Охарактеризована клиническая картина прохождения стадий общего наркоза у диких животных. Определены периоды прохождения общей анестезии животных: индукции, толерантности и восстановления. Выполнена их интерпретация. Отображена общая схема применения современных неинвазивных методов исследования жизненно важных систем (сердечно-сосудистой, дыхательной, ЦНС, исследование температуры тела) у анестезированных диких животных.

 

Summary.

The special features of monitor of anaesthetized wild animals. The clinical picture of the stages of wild animals general anaesthesia was characterized. The periods of passing of animals general anaesthesia were fixed: induction, tolerance and restore. The interpretation of these periods was carried out. The general scheme of using the modern noninvasive methods of the vitally important systems investigation (cardiovascular and respiratory systems, central nervous system, measuring the body’s temperature) on the anaesthetized wild animals was presented.



Интересное в сети
как пережить климакс
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика