Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
Загальна анестезія бегемотів

А.А. Марунчин, кандидат ветеринарних наук, головний лікар ветеринарної медицини
М. О. Сап’яненко
, провідний лікар ветеринарної медицини Національний цирк України, м. Київ
С. С. Аббасзаде, магістр ветеринарної медицини
А. В. Шульга, лікар ветеринарної медицини клініка «Універсальна ветеринарна допомога», м. Київ
З. Є. Малякіна, головний ветеринарний лікар Російська державна циркова компанія, м. Москва

Клініка «Універсальна ветеринарна допомога», м. Київ, Україна

УДК 619:616.089.5:599.731.4

У статті висвітлені основні аспекти загальної анестезії бегемотів. Визначені схеми анестезії, дози препаратів та їх вплив на організм тварин. Охарактеризовано ефективність нової суміші, що складається із буторфанолу та детомідину.

До родини гіпопотамових належать два види тварин, це бегемот звичайний (Hippopotamus amphibious) та бегемот карликовий (Choeropsis liberiensis). З огляду на аспекти анестезіологічного забезпечення хірургічного лікування, цих тварин вважають вкрай складними пацієнтами. Значна маса тіла, фізіологічні відмінності дихальної системи, кровообігу та обмінних процесів у порівнянні з іншими тваринами значно ускладнюють всі етапи проведення наркозу [1, 6].

У країнах Східної Європи бегемотів утримують в основному в зоопарках та цирках. На перший погляд вони начебто спокійні тварини, але при стресовому факторі здатні швидко бігати, можуть навіть травмувати людину. Фізичними методами, приміром, як коней або велику рогату худобу, зафіксувати їх неможливо.

Природно бегемоти проводять весь час переважно у воді, виходять на поверхню лише для годівлі. При стресі одразу ж направляються до басейну (водоймищ), при цьому можуть руйнувати навіть значні споруди, що трапляються на їхньому шляху.

Існують також певні складнощі при виконанні ін’єкцій. Так, доступними для ефективного введення лікарських засобів є лише ділянка за вухом та біля хвоста. Однак саму ін’єкцію виконують лише дистанційно «літаючим» шприцом, при цьому довжина голки має бути не коротшою ніж 64 мм. В іншому випадку абсорбція препарату буде сповільнена або він капсулюється в підшкірно-жировій клітковині тварини.

Для роботи з карликовими бегемотами підходять ін’єкційні голки, що використовуються для свиней, введення препаратів здійснюють також дистанційно (рис. 1).

Ін'єкція «літаючим» шприцом
Рис. 1. Ін'єкція «літаючим» шприцом

Актуальність досліджень.

У фаховій літературі України, Росії та Білорусії не висвітлені особливості загального знеболювання бегемотів. Абсолютно відсутня інформація про захворювання та застосування лікарських засобів для терапії, хірургії та профілактики. Відповідно не відображені й схеми та методики здійснення лікування тих чи інших патологічних станів тварин. Все це ускладнює роботу практичних лікарів, які працюють в організаціях, що спеціалізуються на утриманні диких тварин, у колекціях яких є і представники родини гіпопотамових.

Спираючись на власний клінічний досвід і дані джерел EAZWV (Європейської асоціації ветеринарів, що працюють з дикими та зоопарковими тваринами) метою дослідження було порівняння дії різних анестезувальних засобів та їх комбінацій, що використовуються для загальної анестезії бегемотів при проведенні лікувальних заходів хірургічного профілю.

Чутливість бегемотів до болю. Незважаючи на начебто товсту шкіру, бегемоти досить чутливі до больових подразнень та інших стресових факторів. Як і в інших тварин, больові відчуття, викликані пошкодженням шкіри та слизових оболонок, сприймаються больовими (ноцицептивними) рецепторами. Передача больових імпульсів здійснюється А-дельта волокнами [5, 7]. Відчуття болю при цьому точно локалізоване та швидко зникає після припинення дії подразника. Клінічно це виражається значною руховою активністю тварини, яка з’являється при спробі виконання лікарської маніпуляції на поверхні тіла (ін’єкція препарату рукою, пункція тощо). Отже, частина больових імпульсів надходить до рухливих нейронів передніх стовпів спинного мозку, саме з цим і пов’язана мимовільна захисна рухова реакція на больове подразнення [8, 9].

За рахунок видової анатомічної особливості структури тіла (потужна голова, коротка шия, великий тулуб, короткі кінцівки, значна маса тіла, великі зуби) тварину, що злякалася, втікає або нападає, стримати неможливо. Оскільки больові шляхи закінчуються головним чином у нейронах задніх вентральних ядер таламуса, а частина – у гіпоталамусі та сітчастому утворі, тому для виконання хірургічної процедури необхідне досягнення глибокої адекватної анестезії, яка в першу чергу спрямована на усунення больової імпульсації.

Моніторинг анестезованої тварини. В основному у тварини, яка знаходиться в наркозі, досліджують ректальну температуру тіла (РТТ), частоту серцевих скорочень (ЧСС) та ритм серця, частоту дихання (ЧД), насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем.

У бегемотів практично всі підшкірні кровоносні судини приховані товстою шкірою, і їх візуалізація відсутня. Ультразвукова доплерографія в такій ситуації дає можливість визначити локалізацію судини для внутрішньовенної катетеризації та дослідження ЧСС (норма складає 20–60 уд./хв.). Частоту пульсу досліджують пальпацією серединної хвостової артерії, подібно як у великої рогатої худоби. В той же час, методом аускультації дослідити ЧСС неможливо.

Досить широкий діапазон ЧД у нормі (3–30 рухів/хв.), що ймовірніше і пояснює схильність до периферичної вазоконстрикції та артеріальної гіпоксемії. За даними [8], при пульсоксиметрії сатурація у більшості досліджених тварин не перевищує 85 %.

Ректальна термометрія також має особливість. Слизова оболонка прямої кишки досить потовщена, тому при дослідженні термометр розташовують глибоко і утримують 10–15 хв. У нормі РТТ становить 34,4 – 37,2 °С.

Комбінована загальна анестезія. Сьогодні в арсеналі ветеринарних анестезіологів є незначна кількість лікарських засобів для адекватного забезпечення вимог загальної анестезії. При цьому, зважаючи на фізіологічні особливості бегемотів, їх можна вважати складними пацієнтами з анестезіологічно-хірургічного погляду. Прогнозувати перебіг наркозу в будь-якому випадку складно.

Еторфін-ксилазиновий наркоз. Ця суміш поєднує два препарати: еторфін (М99), який є похідним морфіну, сильнодіючий наркотичний анальгетик, та ксилазин, що відноситься до агоністів альфа-2-адренорецепторів.

Під дією комбінації препаратів виникає глибока хірургічна стадія наркозу. Після 20-ї хв. перебігу наркозу спостерігається прогресуюче пригнічення рефлекторної активності та основних життєво важливих функцій організму. При зменшенні альвеолярної вентиляції легень внаслідок зниження функцій м’язів діафрагми виникає ціаноз, брадикардія та брадиаритмія, може реєструватися апное. У такій клінічній ситуації, якщо не здійснювати підтримку функції дихання препаратом допрам (дихальний аналептик), настає гостра недостатність дихання. Далі важливим етапом реанімаційної роботи є назальна інсуфляція киснем та оротрахеальна інтубація. Останню також проводять для застосування ізофлурану при інгаляційному наркозі. Саме цей інгаляційний анестетик вважають найпридатнішим для бегемотів [4].

Отже, еторфін-ксилазинову суміш застосовують лише для короткотривалих процедур або як преанестетик інгаляційного наркозу.

Дія еторфіну сама не припиняється, завжди необхідно застосовувати хімічний антагонізм.

Дози препаратів становлять: еторфін 0,001–0,005 мг/кг з ксилазином 0,067–0,083 мг/кг. Реверсія наркозу: еторфін нейтралізують дипренорфіном у дозі 1:1, а ксилазин – йохімбіном 0,1 – 0,3 мг/кг.

Кетамін-ксилазиновий наркоз. Комбінація неінгаляційного анестетика дисоціативної дії кетаміну з ксилазином забезпечує у карликових бегемотів нетривалий наркоз. Під дією препаратів спостерігається значна салівація, тахіпное, гіпертонус скелетних м’язів, зберігається спонтанне дихання, кашльовий та ковтальний рефлекси. Наркоз може бути тривати приблизно 30 хв., однак глибокі больові відчуття у тварин зберігаються. Для повної блокади больової імпульсації у подальшому необхідно переходити на інгаляційний наркоз ізофлураном.

Дія анестезувальної суміші припиняється сама, а у разі необхідності можна здійснити реверсію наркозу, застосовуючи йохімбін або атіпамезол.

Дози препаратів становлять: кетамін 5–8 мг/кг з ксилазином 1,4 мг/кг. Реверсія наркозу: йохімбін 0,3 мг/кг, атіпамезол 0,3 мг/кг.

Кетамін-медетомідиновий наркоз. Останнім часом ця суміш кетаміну з медетомідином (домітор) застосовується у більшості клінічних випадків. Поєднання препаратів забезпечує якісну міорелаксацію та знеболювання. Однак, за повідомленнями [3], може виникати ларингоспазм, що потребує оротрахеальної інтубації та стимуляції функції дихання допрамом.

Дія наркозу триває приблизно 60 хв., а далі — припиняється. У разі необхідності додають кетамін або переходять на інгаляційний наркоз.

Дози препаратів становлять: кетамін 1,5 мг/кг з медетомідином 70–80 мкг/кг. Дію останнього припиняють атіпамезолом у дозі 0,3 мг/кг.

Буторфанол-детомідиновий наркоз. В останні роки у ветеринарній анестезіології диких тварин набувають широкого застосування неінгаляційні анестетики, які мають менший негативний вплив на життєво важливі функції організму.

Комбінація буторфанолу (бутомідор) з детомідином (домоседан) у бегемотів забезпечує глибокий седативний ефект з якісним знеболюванням.

Буторфанол відноситься до анальгетиків центральної дії з групи синтетичних опіоїдів з агоністично-антагоністичним ефектом. Препарат, відповідно до рекомендацій ВООЗ, не відноситься до психотропних речовин [2] та застосовується як при моно-, так і при комбінованому знеболюванні.

Після введення анестезувальної суміші забезпечується соматична аналгезія та підтримується кардіоваскулярна стабілізація. При цьому не відзначається суттєвого порушення функції дихання і частота залишається в межах норми. При низькій сатурації здійснюється оксигенотерапія неінвазивним шляхом (рис. 2 і 3).

Видалення пухлини електрохірургічним методом
Рис. 2. Видалення пухлини електрохірургічним методом

Моніторинг анестезованої тварини (буторфанол-детомідиновий наркоз)
Рис. 3. Моніторинг анестезованої тварини (буторфанол-детомідиновий наркоз)

Дози препаратів становлять: буторфанол 0,06–0,2 мг/кг з детомідином 0,02–0,06 мг/кг.

У випадку необхідності припинення дії суміші анестетиків використовують налтрексон у дозі 0,5 мг/кг та атіпамезол із розрахунку 5 мг на 1 мг детомідину.

ОБГОВОРЕННЯ ТА ВИСНОВКИ

Оскільки у фаховій літературі наведено досить мало інформації про загальну анестезію бегемотів – це спонукало нас до висвітлення цього аспекту ветеринарної медицини.

Спираючись на власні дослідження, ми встановили, що недостатньо анестезовані тварини не дають можливості здійснити навіть незначні лікарські процедури на поверхні тіла. Ускладнюється ситуація також і тим, що в Україні недостатньо ветеринарних анестезіологічних засобів для проведення якісної та безпечної загальної анестезії.

Загальноприйнятий препарат еторфін або іммобілон, до складу якого входить той самий еторфін, в Україні не зареєстрований, відповідно, його застосування обмежене. Крім того, відповідно до статистичних даних, при еторфіновому наркозі у більше ніж 25 % тварин відмічається летальність.

Виходячи із ситуації, у разі необхідності проведення загального знеболювання бегемотів, можна успішно використовувати суміш буторфанолу з детомідином. Дія препаратів проявляється вже через 10 хв. після введення. Поступово, минаючи стадію збудження, настає блокада небажаних вегетативних та нейроендокринних реакцій, пригнічення захисних рухових реакцій і запобігання підвищенню м’язового тонусу, припинення больової чутливості, підтримка адекватного кровообігу та дихання. Дія суміші може поєднуватися з місцевою анестезією. Тривалість комбінованої анестезії продовжується декілька годин і закінчується самостійно. Під час перебігу анестезії необхідно проводити моніторинг основних життєвих функцій організму.

Отже, проаналізувавши схеми загальної анестезії бегемотів, що застосовуються в сучасній ветеринарній анестезіології, можна рекомендувати для практичної діяльності нову схему, до якої входить буторфанол (бутомідор), це дозволить зменшити ускладнення та втрату тварини в наркозі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Марунчин А. А. Загальне знеболювання диких тварин: навчальний посібник / А. А. Марунчин, В. Й. Іздепський. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – 224 с.

2. Комитет экспертов ВОЗ по лекарственной зависимости. Тридцать четвертый доклад. Женева, Всемирная организация здравоохранения, 2006 год (Серия технических докладов ВОЗ, номер 942).

3. Bouts T. Anaesthesia of pygmy hippopotami with medetomidine and ketamine / T. Bouts, R. Hermes, J. Saragusty // Proceedings of the international conference on diseases of zoo and wild animals 2010. – Madrid/Spain 2010. – p. 3.

4. Dumonceaux G. Chemical restraint and surgical removal of a perineal mass from a Nile hippopotamus / G. Dumonceaux, S.B. Citino, M. Burton // Proc. Am. Assoc. Zoo Vet. – 2000. – p. 288 – 290.

5. Maritz T. Chemical and physical capture of the hippopotamus / T. Maritz // The Capture and Care Manual. Pretoria: South African Veterinary Foundation, 2001.

6. Miller M. Hippopotamidae (Hippopotamus) / M. Miller // Zoo and Wild Animal Medicine: current therapy, 5th ed. Philadelphia: W.B. Saunders, 2003. – p. 602 – 612.

7. Loomis M. Anesthesia for captive Nile hippopotamus / M. Loomis, E.C. Ramsay // Zoo and Wild Animal Medicine: current therapy, 4th ed. Philadelphia: W.B. Saunders, 2000. – p. 638 – 639.

8. Ramsay E.C. Chemical restraint of the Nile hippopotamus in captivity / E.C. Ramsay, M.R. Loomis // J. Zoo Wild Med. – 1998. – Vol. 29. – p. 45 – 49.

9. Weston H.S. Immobilization of a pygmy hippopotamus for the removal of an oral mass / H.S. Weston, A.M. Fagella // Proc. Am. Assoc. Zoo Vet. – 1996. – p. 576 – 581.

 

Общая анестезия бегемотов. А. А. Марунчин, М. А. Сапьяненко, С. С. Аббасзаде и др.

В статье отображены основные аспекты общей анестезии бегемотов. Определены схемы анестезии, дозировки препаратов и их влияние на организм животных. Охарактеризована эффективность новой смеси, состоящей из буторфанола и детомидина.

General anaesthesia of hippos. A. A. Marunchin, M. О. Sapyanenko, S. Abbaszadeh, etc.

The article displays the main aspects of general anaesthesia of hippos. Defined design drawings anaesthetics mixtures and dosage of drugs, their influence on to the animals. Described the efficacy of the new mixture consisting of butorphanol and detomidine.



Интересное в сети
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика